---

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про фізичну культуру і спорт

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 14, ст.80 )

( Вводиться в дію Постановою ВР

N 3809-XII ( 3809-12) від 24.12.93, ВВР, 1994, N 14, ст.81 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законами

N 770-XIV ( 770-14 ) від 18.06.99, ВВР, 1999, N 34, ст.271

N 1453-III ( 1453-14 ) від 10.02.2000, ВВР, 2000, N 13, ст.101

N 2548-III ( 2548-14 ) від 21.06.2001, ВВР, 2001, N 41, ст.200

N 2264-IV ( 2264-15 ) від 16.12.2004, ВВР, 2005, N 5, ст.122

N 2416-IV ( 2416-15 ) від 03.02.2005, ВВР, 2005, N 11, ст.204

N 3370-IV ( 3370-15 ) від 19.01.2006, ВВР, 2006, N 22, ст.184 )

( У тексті Закону слова "Міністерство України у справах

молоді і спорту" в усіх відмінках замінено словами

"центральний орган виконавчої влади з фізичної

культури і спорту" у відповідних відмінках згідно із

Законом N 770-XIV ( 770-14 ) від 18.06.99 )

Цей Закон визначає загальні правові, соціальні, економічні і

організаційні основи фізичної культури і спорту в Україні, участь

державних органів, посадових осіб, а також підприємств, установ,

організацій незалежно від форм власності у зміцненні здоров'я

громадян, досягненні високого рівня працездатності та довголіття

засобами фізичної культури і спорту.

Г Л А В А I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Фізична культура і спорт

Фізична культура - складова частина загальної культури

суспільства, що спрямована на зміцнення здоров'я, розвиток

фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини з

метою гармонійного формування її особистості.

Фізична культура є важливим засобом підвищення соціальної і

трудової активності людей, задоволення їх моральних, естетичних та

творчих запитів, життєво важливої потреби взаємного спілкування,

розвитку дружніх стосунків між народами і зміцнення миру.

Спорт є органічною частиною фізичної культури, особливою

сферою виявлення та уніфікованого порівняння досягнень людей у

певних видах фізичних вправ, технічної, інтелектуальної та іншої

підготовки шляхом змагальної діяльності.

Соціальна цінність спорту визначається його дійовим

стимулюючим впливом на поширення фізичної культури серед різних

верств населення.

Стаття 2. Завдання фізичної культури і спорту в Україні

Основними завданнями фізичної культури і спорту є постійне

підвищення рівня здоров'я, фізичного та духовного розвитку

населення, сприяння економічному і соціальному прогресу

суспільства, а також утвердження міжнародного авторитету України у

світовому співтоваристві.

Стаття 3. Державне регулювання фізичної культури і спорту

Держава регулює відносини у сфері фізичної культури і спорту

шляхом формування державної політики у цій сфері, створення

відповідних державних органів, фінансового,

матеріально-технічного, кадрового, інформаційного,

нормативно-правового та іншого забезпечення розвитку фізичної

культури і спорту, а також визнання широкого самодіяльного статусу

фізкультурно-спортивного руху в Україні і комплексної взаємодії

державних органів з громадськими організаціями

фізкультурно-спортивної спрямованості. Держава визнає і всебічно

підтримує олімпійський рух в Україні, діяльність всеукраїнських

фізкультурно-спортивних товариств, національних спортивних

федерацій, інших громадських організацій фізкультурно-спортивної

спрямованості.

( Стаття 3 в редакції Закону N 1453-III ( 1453-14 ) від

10.02.2000 )

Стаття 4. Право громадян на заняття фізичною

культурою і спортом

Громадяни мають право займатися фізичною культурою і спортом

незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і

національної належності, статі, освіти, віросповідання, роду і

характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Держава надає необхідну допомогу, пільги та гарантії окремим

категоріям громадян, в тому числі інвалідам, для реалізації ними

своїх прав у сфері фізичної культури і спорту. Держава забезпечує

пріоритетний розвиток фізичної культури і спорту на селі, створює

необхідні умови для занять фізичною культурою і спортом сільських

працівників і членів їх сімей.

Держава гарантує надання в порядку, передбаченому Кабінетом

Міністрів України, безкоштовних та пільгових

фізкультурно-оздоровчих послуг дітям, в тому числі: дітям-сиротам

та дітям, що залишилися без піклування батьків, дітям, що

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, дітям з

багатодітних та малозабезпечених сімей, дітям-інвалідам.

Держава забезпечує в межах, визначених Кабінетом Міністрів

України, надання безкоштовних та пільгових фізкультурно-оздоровчих

послуг дітям дошкільного віку, учням загальноосвітніх та

професійних навчально-виховних закладів, ветеранам війни і особам,

прирівняним до них, а також встановлює пільги при наданні таких

послуг іншим категоріям громадян.

Держава створює умови для правового захисту інтересів

громадян у сфері фізичної культури і спорту, розвиває

фізкультурно-спортивну індустрію та інфраструктуру, заохочує

прагнення громадян зміцнювати своє здоров'я, вести здоровий спосіб

життя.

Стаття 5. Громадські засади у сфері фізичної

культури і спорту

Фізкультурний рух в Україні спирається на різнобічну

діяльність громадських організацій фізкультурно-спортивної

спрямованості.

Первинною ланкою самодіяльної організації фізкультурного руху

є колективи фізкультури на підприємствах, в установах,

організаціях, що об'єднують на засадах добровільності громадян за

їх інтересами у фізкультурно-спортивному русі.

Громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості

(добровільні спортивні товариства, спортивні федерації, клуби

тощо) реалізують завдання, визначені у статті 2 цього Закону, на

всіх рівнях і напрямах фізкультурно-спортивної діяльності у

взаємодії з державними органами, профспілками, іншими об'єднаннями

громадян, суб'єктами підприємництва, відповідними міжнародними

організаціями.

Стаття 6. Показники стану розвитку фізичної культури

і спорту

Основними показниками стану фізичної культури і спорту є

рівень здоров'я і фізичного розвитку різних верств населення;

ступінь використання фізичної культури в різних сферах діяльності,

рівень розвитку системи фізичного виховання, самодіяльного

масового спорту; високі досягнення спортсменів України в окремих

видах спорту; рівень забезпеченості кваліфікованими кадрами,

спортивними спорудами та майном.

На підставі зазначених показників розробляється державна

програма розвитку фізичної культури і спорту в Україні.

Стаття 7. Законодавство про фізичну культуру і спорт

Законодавче регулювання відносин у сфері фізичної культури і

спорту здійснюється Конституцією України ( 254к/96-ВР ), цим

Законом, іншими законодавчими актами України, Автономної

Республіки Крим, а також міжнародними угодами та статутами

міжнародних спортивних організацій.

( Стаття 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 770-XIV

( 770-14 ) від 18.06.99 )

Г Л А В А II. СФЕРИ І НАПРЯМИ ВПРОВАДЖЕННЯ

ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Стаття 8. Сфери та основні напрями впровадження фізичної

культури

Сферами впровадження фізичної культури є виробнича,

навчально-виховна, соціально-побутова сфери.

Держава створює необхідні умови для підготовки наукових та

викладацьких кадрів, розвитку наукових досліджень у галузі

фізичної культури та стимулює впровадження їх у суспільну

практику.

Основними напрямами впровадження фізичної культури є

фізкультурно-оздоровча діяльність, фізичне виховання та розвиток

масового фізкультурно-спортивного руху.

Стаття 9. Фізкультурно-оздоровча діяльність

Фізкультурно-оздоровча діяльність спрямована на підтримання

та зміцнення здоров'я у виробничій, навчально-виховній і

соціально-побутовій сферах.

Основні напрями щодо організації фізкультурно-оздоровчої

діяльності у цих сферах визначаються в державній програмі розвитку

фізичної культури і спорту в Україні.

Стаття 10. Фізкультурно-оздоровча діяльність у

виробничій сфері

Власники та уповноважені ними органи підприємств, установ,

організацій зобов'язані створювати працівникам відповідні умови

для реалізації їх права на заняття фізичною культурою.

Стаття 36-1. Умови надання статусу національної спортивної

федерації

Статус національної спортивної федерації надається тільки

одній легалізованій у встановленому законом порядку спортивній

федерації з відповідного виду спорту (версії) за таких умов:

( Абзац перший статті 36-1 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 2416-IV ( 2416-15 ) від 03.02.2005 )

її реєстрації як всеукраїнської громадської організації;

відповідності її статутних документів, у тому числі щодо

мети, завдань та структури, статутним та регламентним вимогам,

структурі відповідної міжнародної спортивної організації; ( Абзац

третій статті 36-1 в редакції Закону N 2416-IV ( 2416-15 ) від

03.02.2005 )

проведення нею спортивних змагань та фізкультурних заходів;

наявності в її складі висококваліфікованих спортсменів,

тренерів, суддів та фахівців;

наявності в її структурі легалізованих у встановленому

порядку місцевих осередків (федерацій, асоціацій, спілок,

об'єднань тощо) та їх взаємодії з місцевим органом виконавчої

влади з фізичної культури і спорту щодо розвитку відповідного виду

спорту (версії) згідно з укладеним двостороннім договором.

Стаття 36-2. Порядок надання статусу національної спортивної

федерації

Надання спортивній федерації статусу національної

здійснюється на конкурсних засадах відповідно до положення про

порядок проведення конкурсу, що затверджується центральним органом

виконавчої влади з фізичної культури і спорту. ( Статтю 36-2

доповнено частиною першою згідно із Законом ( 2416-15 ) від

03.02.2005 )

Клопотання про надання спортивній федерації статусу

національної порушується її керівним органом шляхом подання заяви

до центрального органу виконавчої влади з фізичної культури і

спорту.

До заяви додаються:

рішення керівного органу спортивної федерації про порушення

клопотання щодо надання статусу національної;

копія свідоцтва про реєстрацію, виданого Міністерством

юстиції України, завірена в установленому порядку;

копії документів, поданих до Міністерства юстиції України для

здійснення реєстрації;

копії статуту та регламенту відповідної міжнародної

спортивної організації з перекладом їх на державну мову, завірені

в установленому порядку;

проект договору про співробітництво спортивної федерації з

центральним органом виконавчої влади з фізичної культури і спорту;

реквізити спортивної федерації - юридичної особи;

документи, що підтверджують виконання умов, передбачених

абзацами четвертим та п'ятим статті 36-1 цього Закону.

Заява про надання спортивній федерації статусу національної

розглядається колегією центрального органу виконавчої влади з

фізичної культури і спорту в місячний термін з дня надходження

документів.

Питання про надання статусу національної спортивної федерації

розглядаються в порядку, встановленому колегією центрального

органу виконавчої влади з фізичної культури і спорту за участю

представників цієї спортивної федерації.

За результатами розгляду заяви колегія центрального органу

виконавчої влади з фізичної культури і спорту приймає рішення про

надання статусу національної спортивної федерації або про відмову

в наданні цього статусу, про що заявникові повідомляється письмово

у 10-денний термін.

У разі прийняття рішення про надання спортивній федерації

статусу національної вона заноситься до Реєстру національних

спортивних федерацій і їй у 10-денний термін видається відповідне

свідоцтво.

Про зміни в статутних документах та керівних органах

національна спортивна федерація повідомляє в 10-денний термін

центральний орган виконавчої влади з фізичної культури і спорту.

Про надання спортивній федерації статусу національної

центральний орган виконавчої влади з фізичної культури і спорту

повідомляє в друкованих засобах масової інформації.

Стаття 36-3. Термін дії статусу національної спортивної

федерації

Термін дії статусу національної спортивної федерації

встановлюється за рішенням колегії центрального органу виконавчої

влади з фізичної культури і спорту.

Спортивна федерація може добровільно відмовитися від статусу

національної. Повідомлення про таку відмову повинно бути

направлено у письмовій формі до центрального органу виконавчої

влади з фізичної культури і спорту.

Стаття 36-4. Відмова у наданні статусу національної

спортивної федерації

Підставами для відмови у наданні статусу національної

спортивної федерації є:

невідповідність поданих документів законодавству України,

статутним та регламентним вимогам відповідної міжнародної