ДБН В.1.2-10-2008. БН В.1.2-10-2008. СНББ. Основные требования к зданиям и сооружениям защита от шума (40734)

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

Система забезпечення надійності

та безпеки будівельних об'єктів

ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО БУДІВЕЛЬ І СПОРУД

ЗАХИСТ ВІД ШУМУ

ДБН В.1.2-10-2008

Київ

Мінрегіонбуд України

2008

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

Чинні з 2008-10-01

1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

1.1 Ці норми установлюють основні положення основної вимоги до виробів, будівель і споруд щодо захисту від шуму, визначеної у "Технічному регламенті будівельних виробів, будівель і споруд" (далі – Технічний регламент), затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1764.

1.2 Положення цих норм використовуються при розробленні технічних завдань щодо регламентних технічних умов і будівельних норм.

1.3 Ці норми є основою для оцінювання будівельних виробів у випадках:

- коли виробник не застосовує існуючих нормативних документів або застосовує їх лише частково;

- коли відсутні керівні документи, які можуть бути застосовані для розроблення технічного свідоцтва.

1.4 Згідно з Технічним регламентом ці норми розроблені з урахуванням положень тлумачних документів основних вимог до будівель і споруд Директиви Ради 89/106/ЄЕС від 21 грудня 1988 р. щодо зближення законів, підзаконних актів та адміністративних положень держав-членів стосовно будівельних виробів.

2 ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

У цих нормах застосовані терміни та визначення згідно з ДСТУ-Н Б А.1.1-81:2008 "Система стандартизації та нормування в будівництві. Основні вимоги до будівель і споруд. Настанова із застосування термінів основних вимог до будівель і споруд згідно з тлумачними документами Директиви Ради 89/106/ЄЕС" та ДСТУ 2325-93 "Шум. Терміни та визначення".

3 РІВНІ ТА КЛАСИ ВИМОГ ДО ЕКСПЛУАТАЦІЙНИХ ХАРАКТЕРИСТИК БУДІВЕЛЬНИХ ВИРОБІВ

3.1 Для забезпечення вільного обігу і використання будівельних виробів по всій території України з урахуванням відмінностей у географічних чи кліматичних умовах та способах життя, що можуть переважати на місцевому рівні, повинні застосовуватись рівні або класи основної вимоги й експлуатаційних характеристик будівельних виробів.

3.2 Рівні технічних характеристик – це кількісне вираження (у відповідних одиницях) характеру поведінки будівельного виробу під впливом прикладеної дії або передбачених умов експлуатації.

3.3 Рівні технічних характеристик можуть бути пов'язані з виробом у цілому або з його конкретними характеристиками чи їх комбінаціями і використовуватися з метою вибору будівельних виробів для конкретно передбачуваного застосування та для встановлення мінімального рівня технічних характеристик, нижче яких виріб за жодних обставин не може вважатись придатним для використання або слугувати основою для встановлення класів технічних характеристик.

3.4 Класи технічних характеристик із відповідним діапазоном рівнів характеристик виробу стосовно основної вимоги "захист від шуму" дають кількісне вираження характеру поведінки виробу під впливом прикладеної дії або передбачених умов експлуатації.

3.5 Класи можуть стосуватись будівельного виробу в цілому або його конкретних характеристик чи їх комбінацій.

3.6 Розрізняють два типи класів технічних характеристик будівельних виробів: такі, що є засобами для вираження необхідних рівнів будівельних об'єктів (регулятивні класи характеристик будівельного виробу), і такі, що не є регулятивними (технічні класи характеристик будівельного виробу).

3.7 У випадках, коли класифікація експлуатаційних характеристик будівельного виробу визначається як засіб формування рівнів вимог до будівельних об'єктів, центральний орган виконавчої влади, на який покладено функції технічного регулювання в галузях будівництва та промисловості будівельних матеріалів, може доручити суб'єктам стандартизації запровадити відповідні вимоги до будівельних об'єктів.

3.8 Не ідентифіковані класи або рівні робочих характеристик будівельних виробів можуть визначатись під час розроблення нормативних документів як засіб для уточнення їх (виробів) експлуатаційних характеристик і передбаченого використання.

3.9 У разі відсутності жодних технічних вимог у певній сфері при визначенні рівнів або класів вимог до будівельних виробів необхідно запроваджувати клас під назвою "жодної експлуатаційної характеристики не визначено".

4 ОСНОВНА ВИМОГА "ЗАХИСТ ВІД ШУМУ"

4.1 Загальні положення

4.1.1 Основна вимога "захист від шуму" стосується всіх будівельних об'єктів, в яких або поблизу яких перебувають люди, і включає поняття належних акустичних вимог щодо роботи, відпочинку і сну.

4.1.3 Сутність основної вимоги "захист від шуму" полягає у розгляді питань щодо зменшення впливу на людину акустичних умов середовища, в якому певну роль відіграють будівельні об'єкти, і включає такі аспекти:

- захист від повітряного шуму, який надходить у приміщення ззовні будівельного об'єкта;

- захист від повітряного шуму, який надходить із сусідніх приміщень;

- захист від ударного шуму;

- захист від шуму, спричиненого працюючим устаткуванням;

- захист від шуму в приміщеннях з надмірною реверберацією;

- захист від шуму, джерела якого знаходяться всередині будівельного об'єкта або поєднані з ним.

4.1.3 Заходи щодо захисту від шуму машин, механізмів, транспортних засобів тощо, а також захисту працівників на робочих місцях, рівні шуму яких обмежуються допустимими величинами, визначаються іншими нормативними документами.

4.2 Фізичні величини для визначення акустичних характеристик

4.2.1 Для визначення акустичних характеристик будівельних об'єктів, приміщень і прилеглих територій використовуються такі основні фізичні величини:

V – об'єм приміщення, м3;

S – площа огороджувальної конструкції, крізь яку проникає шум, м2;

Sогор – сумарна площа поверхонь огороджувальних конструкцій приміщення, м2;

А – еквівалентна площа звукопоглинання в приміщенні, м2;

 – ревербераційний коефіцієнт звукопоглинання поверхонь приміщення, безрозмірний.

Т – час реверберації звуку в приміщенні, с;

L – рівень звукового тиску, дБ (відносно "порогової" величини звукового тиску 2 · 10-5 Па).

4.2.2 Захист від повітряного шуму, що проникає в приміщення ззовні будинку, визначається величиною ізоляції повітряного шуму R', дБ, зовнішніми огородженнями приміщення, яка розраховується в смутах частот за формулою

,(1)

де L1 і L2 – середні рівні звукового тиску, дБ, у смугах частот відповідно перед фасадом будівлі і

в приміщенні, де сприймається шум;

S – площа огородження, крізь яке проникає шум, м2;

А – еквівалентна площа звукопоглинання в приміщенні, куди проникає шум, м2;

 – кут падіння звуку, що випромінюється гучномовцем, встановленим ззовні будинку,

на площину даного огородження, град.

4.2.3 Захист від повітряного шуму, що проникає в дане приміщення із сусіднього приміщення з джерелом шуму, визначається величиною ізоляції повітряного шуму, дБ, внутрішньою перегородкою, яка розділяє ці приміщення, і розраховується в смугах частот за формулою

,(2)

де L1 і L2 – середні рівні звукового тиску, дБ, у смутах частот відповідно в приміщенні з джерелом

шуму і в приміщенні, яке захищається від шуму;

S – площа перегородки, крізь яку проникає шум, м2;

А – еквівалентна площа звукопоглинання в приміщенні, що захищається від шуму, м2.

4.2.4 Захист від шуму ударного походження, який виникає в результаті динамічних впливів на елементи споруд (пересування предметів або рух людей по підлозі, сходах тощо) і передається з одного приміщення в інше, визначається величиною приведеного рівня ударного шуму, дБ, в приміщенні, де сприймається шум, і розраховується в смугах частот за формулою

,(3)

деL1 – середній рівень звукового тиску, дБ, у приміщенні, де сприймається шум, при роботі на

перекритті стандартної ударної машини;

А – еквівалентна площа звукопоглинання в приміщенні, де сприймається шум, м2;

A0 = 10 м2 – величини стандартного звукопоглинання.

4.2.5 Величина еквівалентного звукопоглинання в приміщенні визначається в смугах частот заформулою

,(4)

де V – об'єм приміщення, м3;

Т – час реверберації звуку в приміщенні, с.

4.2.6 Звукоізоляція зовнішніх і внутрішніх огороджувальних конструкцій будівельних об'єктів від повітряного і ударного шуму може бути виражена одночисловими показниками – індексами звукоізоляції.

Індекси звукоізоляції є нормованими параметрами звукоізоляції огороджень будинків і визначаються за відомими частотними характеристиками R' і L'n методом їх порівнювання з відповідними стандартними оціночними характеристиками звукоізоляції.

4.2.7 Захист від шуму в приміщеннях з джерелами шуму і надмірною реверберацією звуку передбачає, в першу чергу, зменшення інтенсивності відбитого звуку від поверхонь приміщення, що досягається застосуванням спеціальних облицювань поверхонь огороджень приміщення ефективними звукопоглинальними конструкціями. При цьому в приміщенні збільшується еквівалентна площа звукопоглинання А і як наслідок – зменшення в ньому часу реверберації Т.

Еквівалентна площа звукопоглинання в приміщенні визначається в смугах частот за формулою

,(5)

де Si і - площі окремих поверхонь огороджувальних конструкцій, м2, з відповідними величинами

ревербераційного коефіцієнта звукопоглинання ;

 – еквівалентна площа звукопоглинання, м2, окремих предметів у даному приміщенні (меблі, обладнання тощо).

4.2.8 При захисті від шуму, джерела якого знаходяться всередині будівельного об'єкта, керуються, в основному, такими показниками, як рівень звукового тиску в смутах частот L, дБ, або одночисловими показниками (коригований рівень звуку LA, дБА, або коригований еквівалентний рівень звуку LA екв, дБА), виміряними у відповідних місцях на прилеглій території.

Методи проектування й оцінки таких споруд повинні бути сумісними з методами оцінки акустичних характеристик виробів, використаних у цих спорудах.

5 ПЕРЕВІРКА ДОТРИМАННЯ ВИМОГИ ЩОДО ЗАХИСТУ ВІД ШУМУ

5.1 Загальні положення

5.1.1 Основної вимоги "захист від шуму" треба дотримуватися на будівельних об'єктах, на які поширюються правила, що містять цю основну вимогу.

5.1.2 Основної вимоги "захист від шуму" в межах, у яких її можна застосувати, дотримуються з прийнятою ймовірністю протягом економічно обґрунтованого строку служби будівельного об'єкта.

5.1.3 Виконання основної вимоги "захист від шуму" забезпечується комплексом заходів, пов'язаних зокрема із:

- плануванням і проектуванням будівельних об'єктів, виконанням будівельних робіт та технічним обслуговуванням об'єктів відповідно до вимог нормативних документів категорії А;

- застосуванням будівельних виробів із технічними та експлуатаційними характеристиками, визначеними нормативними документами категорії Б.

5.1.4 Питання щодо необхідності вжиття заходів із нагляду за плануванням, проектуванням і будівництвом об'єктів, а також стосовно кваліфікації виконавців вирішується центральним органом виконавчої влади, на який покладено функції технічного регулювання в галузях будівництва та промисловості будівельних матеріалів.

5.1.5 Характеристики будівельних об'єктів та виробів, що пов'язані із захистом від шуму, повинні визначатись у термінах звукоізоляції або передавання звуку в рівнях звукового тиску.

5.1.6 У нормативних документах вимоги щодо захисту від шуму виражають відповідно до одного з трьох положень або комбінації цих положень:

- положення, яке містить мінімальну вимогу щодо технічних характеристик будівельного об'єкта в числових або загальних виразах;

- положення, яке містить мінімальну вимогу щодо акустичних характеристик будівельних виробів;

- положення щодо максимального рівня шуму, якого зазнають люди, що перебувають всередині чи поблизу будівельного об'єкта (СН № 3077-84, ГОСТ 12.1.003-83, ДСН 3.3.6.037-99).

5.2 Перевірка дотримання основної вимоги "захист від шуму" стосовно будівельних об'єктів

5.2.1 Оцінка акустичних характеристик та перевірка дотримання основної вимоги здійснюється з застосуванням:

- методів розрахунку, що дозволяють визначити акустичні характеристики будівельних об'єктів на підставі їх технічних характеристик;