Страница 14: ДБН В.2.4-1-99. Меліоративні системи та споруди (3720)

• 2 категорія - насосні станції, що не належать до 1 категорії; насосні станції багато- ступінчастих каскадів, які не мають достатніх регулювальних ємкостей або скидних спорд; насосні станції, що подають воду на полив сільськогосподарських культур, які не допуска- ють перерви у зрошені на період більше двох діб; осушувальні насосні станції, зупинка яких на період до двох діб призводить до затоплення полів та загибелі сільськогосподарських культур;

• 3 категорія - насосні станції, зупинка яких можлива на період понад двох діб та які

не належать до 1 и 2 категорій надійності.

5.4 За максимальний розрахунковий рівень води слід приймати:

• при забиранні води з каналів - рівень води з урахуванням можливої появи позитивної хвилі при вмиканні (вимиканні) останнього агрегату насосної станції, вітрової хвилі та нагону;

• при забиранні води з водосховищ та річок - у відповідності з таблицею 5.1.

Таблиця 5.1 - Забезпеченість розрахункового максимального і мінімального рівнів води

У процентах

Підбір насосних агрегатів

1. Тип та кількість насосних агрегатів слід вибирати виходячи з умов найбільш точ-

ного забезпечення графіка водоподачі на основі техніко-економічних порівнянь варіантів.

Кількість насосних агрегатів на насосних станціях, як правило, слід приймати залеж-

но від подачі води:

до 1 м3/с - 2 - 4 агрегата

від 1 до 5 м3/с - 3 - 5 агрегатів

• 5 до 30 м3 /с - 4 - 6 "

понад 30 м3/ с- 5 - 9 "

Кількість агрегатів допускається збільшувати при встановленні в одній будівлі декількох груп насосів з різними напорами, а також у разі відсутності освоєного обладнання.

Кількість агрегатів може бути зменшена, якщо насосні станції подають воду у відкриті водойми, що мають регулювальні ємкості, достатні для зупинки насосів на строк до однієї

доби.

5.6 Допускається застосування різних типів насосного обладнання при відповідному техніко-економічному обгрунтуванні.

5.7 Для більш точного забезпечення графіка водоподачі слід розглядати необхідність встановлення у поєднанні з основними насосними агрегатами агрегатів з подачею води, що становить від 20% до 30% подачі основного насоса. Кількість агрегатів з меншою подачею приймається у відповідності з графіком водоподачі та наявності регулювальної ємкості; їх подача повинна входити до сумарної подачі насосної станції, а напір відповідати напору ос-новних насосів.

Кількість резервних агрегатів слід приймати за категоріями надійності, наведеними в таблиці 5.2.

Таблиця 5.2 - Кількість резервних агрегатів

При відповідному обгрунтуванні резервний агрегат дозволяється зберігати на складі.

Кількість основних резервних агрегатів може бути збільшена при роботі насосних станцій у важких умовах; при перекачуванні агресивних вод, а також вод, які містять абра- зивні зависі; при великому навантаженні насосів (понад 5500 год. на рік).

5.8 Допустимий рівень надійності насосних станцій меліоративного призначення слід приймати за таблицею 5.3.

Таблиця 5.3 - Допустимий рівень надійності

Водозабірні споруди насосних станцій

5.9 Конструкції водозабірних споруд повинні забезпечувати;

• забір води з мінімальними гідравлічними втратами;

• затримання сміття та завислих часток у випадку подачі води у дощувальні

машини;

• рибозахист;

• очищення ґрат та сіток рибозахисних або сміттєзатримувальних пристроїв.

5.10 Водозабірні споруди насосних станцій 1 та 2 категорій надійності слід проектува­ти незатоплюваними; для насосних станцій 3 категорії надійності допускається затоплення водозаборів короткочасними паводками, якщо час проходження паводка не збігається з ча­сом роботи насосних станцій.

5.11 Водозабірні споруди слід проектувати у поєднанні з русловиправними споруда­ми, враховуючи руслоформуючі процеси.

5.12 Параметри основних елементів водозабору (вхідні вікна, сітки, труби, канали, камери тощо) повинні визначатися гідравлічними розрахунками при максимальній подачі води та мінімальних рівнях у водному джерелі.

5.13 Відкриті та закриті водоводи повинні забезпечувати пропускання води відповідно до графіка водоподачі, відкачування та режимів рівнів води у водному джерелі.

Розміри каналів слід визначати з запасом від 5% до 6% порівняно з розрахунковою подачею насосної станції.

5.14 При проектуванні аванкамери, як правило, слід приймати центральний кут ко-нусності не більше 45°, уклон дна в бік водоприймача - не більше за 0,4, швидкість води, що надходить до водоприймальних отворів, - не більше ніж 1 м/с.

5.15 За наявності у воді, що забирається, завислих часток слід розглядати доцільність влаштування відстійників перед водозаборами.

Будівлі насосних станцій

5.16 Будівля насосної станції повинна забезпечувати оптимальний режим роботи об- ладнання, захист обслуговуючого персоналу та обладнання від атмосферних впливів, а також найбільші зручності та надійність експлуатації.

5.17 Конструктивні рішення будівлі насосної станції визначаються проектом з ураху­ванням її юіасу та значенням у складі зрошувальної (осушувальної) системи.

5.18 При визначенні габаритних розмірів підземної частини будівель слід враховувати не­обхідність безпечної експлуатації гідросилового обладнання, а також міцність та стійкість самої будівлі.

Допоміжне обладнання, підсобні приміщення, у тому числі монтажні майданчики, за можливості слід виносити у наземну частину будівлі.

Водовипускні споруди

5.19 Водовипускна споруда повинна забезпечувати:

• плавне сполучення напірних трубопроводів з відвідним каналом;

• автоматичне відвернення зворотної течії води при вмиканні агрегату;

• можливість розподілу води, якщо від споруди відходить кілька каналів.

5.20 Місце розміщення водовипускної споруди на тракті водоподачі, як правило, слід приймати у точці перетину поверхні землі з дном відвідного каналу при уклонах місцевості менше ніж 0,05.

Водовипускну споруду рекомендується розміщувати повністю у виїмці, якщо уклони поверхні землі перевищують 0,15, та у випадку, коли грунти будуть просадними або мати­муть високу фільтруючу здатність. В усіх інших випадках місце водовипускної споруди не­обхідно визначати конструктивними рішеннями.

5.21 Перевищення верху сифона над максимальним рівнем води з урахуванням вітрових хвиль, хвиль, викликаних пуском та зупинкою агрегатів, втрат напору в за­спокійливому колодязі та перехідній ділянці слід приймати не менше ніж 0,2 м.

5.22 Аварійні скиди слід розраховувати на різницю між максимальною розрахунко­вою продуктивністю станції та тою витратою, пропуск якої через відвідний канал гарантова­ний в аварійних випадках.

Запас гребеня дамби над максимальним горизонтом води при влаштуванні скидання води може бути зменшений на 40%.

5.23 Запас по висоті стін та камер, а також дамб обвалування у межах водовипускної споруди слід приймати на 0,2 м більше, ніж для магістральних каналів.

5.24 Водовипускні споруди слід обладнувати швидкопадаючими, дисковими запірними пристроями, зворотними клапанами або захлопками для автоматичного відклю­чення напірних трубопроводів. На сифонних оголовках повинні бути встановлені клапани зривання вакууму механічної або гідравлічної дії.

Слід також передбачати ремонтні загородження.

Якщо на напірних трубопроводах насосів запірні органи мають незалежні приводи, допускається при спеціальному обгрунтуванні поєднувати в одному затворі функції ремонт­ного і аварійного.

5.25 На водовипускній споруді з затвором слід передбачати труби для випускання та впускання повітря.

5.26 Сполучення водовипускної споруди з відвідним каналом повинне бути плавним. Дно та укоси перехідної ділянки повинні закріплюватись монолітним (збірним) залізобето­ном із штучною шорсткістю.

Гідравлічний розрахунок водоводів насосних станцій

5.27 Гідравлічний розрахунок водоводів необхідно виконувати після вибору їх форми, напірних комунікацій та діаметрів труб. Розрахунком повинні враховуватися усі варіанти ро­боти насосів (включаючи й аварійні), коливання рівнів води у водовипуску та водоприймачі або тиски у закритій мережі, підвищення шорсткості стінок під час експлуатації.

5.28 При гідравлічному аналізі роботи насосів слід ураховувати величини обточуван­ня робочих коліс або кути розвороту лопаток, допустимі висоти всмоктування.

При цьому повинен бути складений водно-енергетичний розрахунок та надані реко­мендації з експлуатації насосних агрегатів для всіх варіантів їх роботи та геометричних на­порів.

Електропостачання насосних станцій

5.29 Категорійність за надійністю електропостачання насосних станцій слід приймати у відповідності з " Правилами устройства электроустановок (ПУЭ)" .

5.30 На кожній трансформаторній підстанції, що живить меліоративну насосну станцію, крім основного трансформатора потужністю понад 400 кВа, слід передбачати вста­новлення трансформатора власних потреб потужністю до 25 кВа включно.

Автоматизація насосних станцій

5.31 Насосні станції меліоративних систем з електродвигунами основних насосних аг­регатів напругою 0,4 кВ повинні бути, як правило, автоматизовані та телемеханізовані з ура­хуванням їх роботи без постійного чергування обслуговуючого персоналу.

5.32 На насосних станціях з електродвигунами основних насосних агрегатів напругою 6 кВ, 10 кВ повинна бути автоматизована, головним чином, тільки робота допоміжного об­ладнання.

5.33 Керування основними насосними агрегатами у цьому випадку повинно здійсню­ватися обслуговуючим персоналом або диспетчером керування зрошувальної системи.

5.34 Системи автоматичного керування технологічними режимами насосно-силового об­ладнання та інших локальних систем насосної станції повинні забезпечувати:

• автоматичний пуск насосних агрегатів;

• автоматичне введення насосних агрегатів у робочий режим з будь-якого стану;

• автоматичне заповнення напірного трубопроводу;

• автоматичний вибір необхідної продуктивності за витратою, тиском, параметрами електроприводу;

• автоматичну аварійну або технологічну зупинку насосних агрегатів;

• автоматичне підтримання необхідного розрядження у вакуумсистемі;

• автоматичну роботу дренажної системи;

• автоматичну роботу вентиляційних установок.

6 ЗАХИСНІ ДАМБИ

6.1 При проектуванні захисних дамб необхідно дотримуватися вимог СНіП 2.06.05, а також вимог, викладених в 1.8 цих норм.

6.2 Захисні дамби залежно від сільськогосподарського використання земель можуть бути затоплювані та незатоплювані. При вирощуванні на обвалованій території озимих куль­тур, багаторічних насаджень необхідно проектувати незатоплювані дамби, що захищають територію від затоплення протягом усього року. В інших випадках вибір типу дамб (затоп­лювані чи незатоплювані) слід визначати на основі техніко-економічного порівняння варіантів.

6.3 Затоплювані дамби, які захищають від затоплення у період літньо-осінніх дощів при піднятті води у водотоці або водоймі, слід проектувати з урахуванням впливу весняного паводка на грунт, дороги, осушувальну мережу.

7 НОРМИ ВІДВЕДЕННЯ ЗЕМЕЛЬ ДЛЯ БУДІВНИЦТВА МЕЛІОРАТИВНИХ СИСТЕМ

7.1 Відведення земель для меліоративного будівництва повинно провадитись у відповідності з вимогами СН 461, СН 465, СН 467, СН 474 і вимогами цих норм.

7.2 Проект відведення земель у постійне та тимчасове користування, складений з ура­хуванням технічних рішень проекту меліоративної системи, повинен затверджуватися у відповідності з вимогами Земельного кодексу України.

7.3 Смуги землі для меліоративних каналів слід відводити ділянками з урахуванням термінів будівництва, передбачених проектом.

7.4 Ширина смуги, що відводиться у постійне користування, визначається з урахуван­ням експлуатаційних доріг уздовж каналу та двосторонньої охоронної смуги завширшки 1 м.

7.5 У розмір ділянки землі, що відводиться у тимчасове користування, слід включати землі резервів та кавальєрів грунту, а також технологічних проїздів.