Усі пожежні трубопроводи на поверхні повинні бути захищені від замерзання та механічного ушкодження.

7.3.1.7. Для протипожежного захисту стволів та приймальних майданчиків у надшахтній будівлі встановлюється не менше трьох пожежних кранів умовним діаметром 70 мм, подавання води до яких слід передбачати від зовнішнього господарчо-питного водопроводу. Пожежні рукави зі стволами повинні бути приєднані до пожежних кранів.

7.3.1.8. В устях усіх вертикальних стволів та шурфів повинен бути обладнаний кільцевий трубопровід зі зрошувачами. Кільцеві трубопроводи в устях вертикальних стволів повинні бути безпосередньо з'єднані з пожежними водопроводами на поверхні. Засувки для подавання води в кільцеві трубопроводи повинні знаходитися поза приміщеннями, до яких можуть проникнути продукти горіння при пожежі в стволі або в надшахтній будівлі. Кільцеві трубопроводи повинні забезпечити витрату води:

з негорючим кріпленням ствола - не менше 0,00055 м3/с (2 м3/год.) на 1 м2 поперечного перерізу;

з горючим кріпленням ствола - не менше 0,000166 м3/с (6 м3/год.) на 1 м2 поперечного перерізу.

Кільцеві трубопроводи в устях шурфів можуть бути сухотрубними та повинні мати вихід на поверхню, який закінчується з'єднувальною головкою.

Кільцеві водяні завіси можуть не встановлюватися в устях вертикальних вентиляційних стволів та шурфів, які закріплені негорючим кріпленням та не мають надшахтних будівель, підземних установок, кабелів, прокладених в стволі (шурфу), сходових відділень та відшивок з дерев'яними елементами, а також в устях усіх похилих стволів.

7.3.1.9. Шахтні копри обладнують сухотрубним трубопроводом, який призначений для подавання води під час пожежі до зрошувачів, з метою зрошення шківів та підшківного майданчика. Витрата води на пожежогасіння повинна бути не менше 0,007 м3/с (25 м3/год.) з тиском у зрошувачах не менше 0,4 МПа (4 кгс/см2).

7.3.1.10. Пожежні гідранти повинні знаходитися в справному стані та розміщатися таким чином, щоб була забезпечена зручність наповнення водою пожежних машин.

7.3.1.11. Для контролю працездатності мережі зовнішнього протипожежного водопостачання необхідно один раз на рік проводити випробування на тиск та витрату води з оформленням технічними службами акта згідно з вимогами НАПБ Б.01.004-2000.

7.3.1.12. Біля місць розташування пожежних гідрантів та водойм повинні бути встановлені покажчики з нанесеними на них відповідно до ГОСТ 28230-89:

для пожежного гідранта - літерним індексом ПГ, цифровими значеннями відстані в метрах від покажчика до гідранта, внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах, позначенням виду водогінної мережі (тупикова або кільцева);

для пожежної водойми - літерним індексом ПВ, цифровими значеннями запасу води в кубічних метрах та кількості пожежних автомобілів, які можуть одночасно встановлюватися на майданчику біля водойми.

7.3.1.13. Водонапірні башти повинні бути забезпечені під'їздом та пристосовані для відбору води пожежною технікою в будь-яку пору року. На корпус водонапірної башти необхідно наносити позначення, яке вказує місце розташування пристрою для наповнення водою пожежної техніки.

7.3.2. Внутрішній протипожежний водопровід

7.3.2.1. Будова внутрішнього протипожежного водопроводу, кількість вводів у будівлі, витрати води на внутрішнє пожежогасіння та кількість струменів від пожежних кранів визначаються виходячи з вимог чинних будівельних норм і ДНАОП 1.1.30-5.34-02.

На всіх шахтах (крім дренажних) копри, надшахтні будівлі при стволах, штольнях та шурфах, а також будівлі всіх головних та допоміжних установок повинні бути споруджені з негорючих матеріалів.

Двері в ці будівлі, а також у переходах в інші будівлі повинні виготовлятися з негорючих або важкогорючих матеріалів.

Інші будівлі і споруди шахтної поверхні можуть бути виконані з негорючих або важкогорючих матеріалів.

7.3.2.2. Пожежонебезпечні приміщення баштових копрів (маслостанції, трансформаторні підстанції, розподільні пристрої за наявності устатковання з масляним заповненням тощо) повинні бути обладнані АУП.

7.3.2.3. Перелік приміщень, які підлягають оснащенню автоматичними установками пожежогасіння, наведений у додатку 9.

7.3.2.4. Кожен пожежний кран повинен бути укомплектований пожежним рукавом однакового з ним діаметра та стволом.

Пожежний рукав необхідно утримувати сухим, складеним у "гармошку" або подвійну скатку, приєднаним до крана та ствола, і не рідше одного разу на шість місяців перекочувати.

Використання пожежних рукавів для потреб, не пов'язаних з пожежогасінням, не допускається.

7.3.2.5. Пожежні крани повинні розміщуватися у вбудованих або навісних шафках, які мають отвори для провітрювання та пристосовані для опломбування, візуального огляду без їх відкривання.

Спосіб розміщення пожежного крана повинен забезпечувати зручність обертання вентиля та приєднання рукава. Напрямок осі вихідного отвору патрубка пожежного крана повинен виключати різкий залом пожежного рукава в місці його приєднання.

7.3.2.6. На дверцятах пожежних шафок із зовнішньої сторони повинні бути зазначені після літерного індексу ПК порядковий номер крана та номер телефону для виклику пожежної охорони.

7.3.2.7. Пожежні крани не рідше одного разу на шість місяців підлягають технічному обслуговуванню та перевірці на працездатність шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки в спеціальному журналі обліку технічного обслуговування.

Пожежні крани повинні постійно знаходитися в справному стані та бути доступними до використання.

7.3.2.8. Установлювані в будівлях підвищеної поверховості відповідно до вимог будівельних норм пристрої (зовнішні патрубки із з'єднувальними головками, засувки, зворотні клапани) для приєднання рукавів пожежних машин та подавання від них води до мережі внутрішнього протипожежного водопроводу повинні утримуватися в постійній готовності до використання.

7.3.2.9. У неопалюваних приміщеннях у зимову пору воду з внутрішнього протипожежного водопроводу необхідно зливати. При цьому біля кранів повинні бути написи (таблички) про місце розташування та порядок відкривання відповідної засувки або пуску насоса. З порядком відкривання засувки або пуску насоса необхідно ознайомити всіх працівників у приміщенні.

7.3.2.10. Шахтні копри обладнують сухотрубним трубопроводом, який призначений для подання води під час пожежі, з метою зрошення шківів та підшківного майданчика.

7.3.3. Насосні станції

7.3.3.1. Біля пожежних резервуарів повинні бути облаштовані насосні станції, віднесені до другого класу надійності.

7.3.3.2. У приміщенні насосної станції повинні бути вивішені загальна схема протипожежного водопостачання та схема обв'язки насосів. На кожній засувці та пожежному насосі-підвищувачі необхідно вказувати їх призначення. Порядок включення насосів-підвищувачів повинен визначатися інструкцією.

Приміщення насосних станцій повинні бути опалювальними, у них не дозволяється збереження сторонніх предметів та устатковання.

Трубопроводи та насоси необхідно фарбувати у відповідний колір згідно з вимогами ГОСТ 12.4.026-76, ГОСТ 14202-69.

7.3.3.3. Приміщення насосних станцій протипожежного водопроводу на проммайданчиках повинні мати телефонний зв'язок з пожежною охороною та прямий телефонний зв'язок з диспетчером шахти.

7.3.3.4. Насоси (робочий та резервний) повинні бути забезпечені безперебійним живленням електроенергії шляхом підімкнення їх до двох незалежних джерел енергії або до двох окремих фідерів від кільця.

7.3.3.5. Засувки повинні перевірятися не рідше двох разів на рік, а пожежні насоси - щомісяця та утримуватися в постійній експлуатаційній готовності.

Не рідше одного разу на місяць повинна перевірятися надійність переведення пожежних насосів з основного на резервне електропостачання (у тому числі від дизельних агрегатів) з реєстрацією результатів у журналі.

7.3.3.6. Розміщення запірної арматури на всмоктувальних та напірних трубопроводах повинне забезпечувати можливість заміни або ремонту кожного з насосів, зворотних клапанів та основної запірної арматури.

7.3.3.7. Біля входу до приміщення насосної станції повинна бути розміщена табличка (табло) "Пожежна насосна станція" з освітленням у нічний час.

7.3.3.8. У разі відсутності постійного чергового персоналу на насосній станції приміщення необхідно зачиняти на замок, а місце зберігання ключів указувати написом на дверях.

7.4. Пожежозрошувальне водопостачання підземних виробок

7.4.1. Подавання води до шахти повинно здійснюватися двома магістральними трубопроводами - робочим та резервним, для збудованих (реконструйованих) шахт - прокладеними різними вертикальними та похилими виробками. Як резервні можуть бути використані водовідливні трубопроводи.

Подавання води на кожний робочий горизонт, який розкривається більше ніж однією виробкою, здійснюють двома прокладеними різними виробками трубопроводами, які повинні бути закільцьовані між собою на робочих горизонтах.

7.4.2. Магістральні лінії прокладають у вертикальних і похилих стволах, свердловинах, штольнях, приствольних дворах, головних та групових відкаточних штреках та квершлагах, уклонах та бремсбергах.

7.4.3. Дільничні лінії пожежного трубопроводу прокладають:

похилими стволами, уклонами, бремсбергами та хідниками при них, крім похилих виробок, якими прокладені магістральні трубопроводи;

відкаточними (збірними), конвеєрними, вентиляційними (бортовими) та ярусними (проміжними) штреками.

За наявності двох та більше зближених паралельних похилих виробок пожежний трубопровід може бути прокладений однією з них. У цьому разі відводи з пожежними кранами від трубопроводу необхідно виносити збійками або свердловинами до паралельних виробок.

7.4.4. Параметри магістрального трубопроводу, прокладеного стволом та виробками приствольного двору до квершлагу до місця розгалуження трубопроводу до головних виробок, якими здійснюється відкатка вугілля з обох крил шахти, розраховують за сумарною витратою води, необхідною на створення водяної завіси для припинення поширення підземної пожежі, на безпосереднє гасіння пожежі суцільним струменем з одного пожежного ствола з діаметром насадки 19 мм та на технологічні потреби (розрахункові витрати). 

7.4.5. Параметри магістрального трубопроводу, прокладеного корінним та груповими відкаточними штреками, уклонами та бремсбергами, розраховують тільки за сумарною витратою води, необхідною для створення пожежної водяної завіси та на безпосереднє гасіння пожежі суцільним струменем з одного пожежного ствола (без урахування витрати на технологічні потреби). При цьому загальна витрата води на пожежогасіння, незалежно від розрахунку, повинна бути не менше 0,022 м3/с (80 м3/год.).

Параметри дільничного пожежного трубопроводу розраховують тільки за витратою води, необхідною на створення пожежних водяних завіс, при чому ця витрата повинна бути не меншою 0,014 м3/с (50 м3/год.).

Для виробок, які обладнані стрічковими конвеєрами, параметри пожежозрошувального трубопроводу розраховують за сумарною витратою води на безпосереднє гасіння пожежі суцільним струменем з одного пожежного ствола з діаметром насадки 19 мм (витрата води на один ствол 0,0083 м3/с (30 м3/год.) та створення автоматичної водяної завіси для локалізації та гасіння пожежі у виробці (загальна витрата води на пожежогасіння повинна бути не менше як 0,028 м3/с (100 м3/год.).

7.4.6. Кінці дільничних пожежозрошувальних трубопроводів повинні перебувати від вибоїв підготовчих та очисних виробок на відстані не більше ніж на 40 м, повинні бути обладнані пожежним краном, біля якого розміщується ящик з двома пожежними рукавами та пожежним стволом.

7.4.7. Проектування трубопроводів повинне здійснюватися відповідно до вимог КД 12.07.403-96.

Пожежні трубопроводи у виробках, які виходять на поверхню шахти, повинні бути захищені від замерзання.

Мережа пожежозрошувальних трубопроводів повинна бути постійно заповнена водою під напором.

Забороняється використання пожежного трубопроводу не за призначенням (відкачування води тощо), крім боротьби з пилом.

7.4.8. Допускається відсутність пожежозрошувального трубопроводу у виробках, які не мають горючих матеріалів, джерел запалювання, підвищеної запиленості та через які немає необхідності прокладати трубопроводи для транзиту води в інші виробки.

При цьому в ППЗ шахти повинні бути приведені обґрунтування відсутності трубопроводу та передбачені заходи оперативного подавання води з інших виробок.

7.4.9. Подавання води з поверхні шахти до гірничих виробок необхідно здійснювати, як правило, подавальними водопроводами для зниження тиску води, в яких повинні застосовуватися редукційні клапани. Місця розміщення та гідравлічні характеристики редукційних клапанів визначають розрахунком (додаток 11). У похилих стволах вода повинна подаватися за допомогою пожежних насосів.

7.4.10. У ППЗ шахт необхідно передбачати використання, як резерв, з метою пожежогасіння діючих водовідливних магістралей, повітроводів тощо. Допускається використання насосів водовідливних установок для подавання води до пожежозрошувального трубопроводу.

Можливість використання резервних трубопроводів та насосів повинна бути обґрунтована розрахунком, виходячи з умови забезпечення нормативних значень тиску та витрати води у всіх пожежозрошувальних трубопроводах.

Використання дегазаційних трубопроводів для подавання води під час пожежі заборонено.

7.4.11. Пункти підключення резервних трубопроводів до пожежозрошувального трубопроводу повинні бути обладнані опломбованими засувками, редукційними клапанами для зниження надлишкового тиску, компенсаторами гідроударів, фільтрами очищення води від механічних домішок та запобіжними клапанами.

7.4.12. На шахтах III категорії та вище за газом у тупикових виробках трубопроводи для технологічних завдань (дегазація, подавання стисненого повітря, кондиціонування тощо) повинні прокладатися з відкритим торцем біля вибою з метою використання їх для інертизації атмосфери або подавання вогнегасних речовин у разі виникнення пожежі.