6.5.49. Робота електровозів у разі знятих кришок батарейного ящика або їх несправності категорично забороняється.
6.5.50. У разі виявлення підвищеного вмісту водню в батарейному ящику робота електровоза повинна бути негайно заборонена і електровоз без навантаження (порожнім) відправлений у гараж для усунення несправності.
6.5.51. Застосування контактних електровозів у виконанні рудникової нормальної надійності допускається у виробках зі свіжим струменем повітря шахт I та II категорій за газом або небезпечних за пилом.
6.5.52. Забороняється робота контактних електровозів у разі:
несправного електроустатковання, пристроїв та засобів захисту;
невключених або несправних фар;
несправних сигнальних пристроїв;
зношення більш ніж на 2/3 товщини колодок та зношення бандажів більше 10 мм;
несправних або невідрегульованих гальм;
несправних пісочниць або у разі відсутності піску в них.
6.6. Компресорні установки та повітропроводи
6.6.1. Будова, монтаж, налагодження та експлуатація поверхневих та підземних компресорних установок повітропроводів повинні задовольняти вимоги ДНАОП 0.00-1.13-71, якщо вони не суперечать вимогам НАОП 1.1.30-1.05-75.
6.6.2. Проект на розміщення ППКС у шахті повинен мати заходи щодо пожежної безпеки, що пройшли узгодження і експертизу в НДІГС "Респіратор", та затверджуватися головним інженером шахти.
Підземні пересувні компресори повинні мати тепловий захист, який відключає компресор сухого стиснення при температурі стисненого повітря понад 182° C, маслозаповнений - при температурі понад 125° C.
Маслозаповнені компресори повинні мати захист, який унеможливлює займання масла.
6.6.3. ППКС повинна розташовуватися на горизонтальному майданчику, на свіжому струмені повітря. Місця розміщення ППКС повинні бути закріплені негорючим кріпленням на відстані не менше 10 м з обох боків. Відстань до місць навантаження вугілля повинна бути не менше 30 м. Скати станцій повинні бути загальмовані.
З обох боків станції повинні розташовуватися ящики з піском або інертним пилом місткістю не менше 0,4 м3 і по п'ять порошкових вогнегасників.
У місцях розташування ППКС силові кабелі, кабелі зв'язку, труби та екрани необхідно прокладати на протилежному боці виробки з захистом від дії пожежі або вибуху (наприклад, у вигляді захисного короба).
Телефонний апарат повинен розташовуватися на відстані, яка дає змогу вести розмову під час роботи компресора.
6.6.4. ППКС повинна обслуговуватися спеціально навченою особою відповідно до інструкцій з її експлуатації.
ППКС повинна оглядатися щоденно особою, відповідальною за безпечну її експлуатацію, не рідше одного разу на тиждень - механіком дільниці та не рідше одного разу на квартал - головним механіком шахти (шахтопрохідницького управління). Результати огляду повинні фіксуватися в журналі обліку роботи компресорних установок та повітропроводів.
6.6.5. Як прокладний матеріал для фланцевих з'єднань повітропроводів повинні застосовуватися пароніт, азбест та інші матеріали з температурою тління не нижче 350° C.
Ушкоджені дільниці повітропроводів необхідно заміняти цілими або використовувати металеві штуцери та хомути для їх ремонту.
6.6.6. Забороняється вмикання та робота ППКС при:
частці метану в місці її розташування на свіжому струмені понад 0,5 %;
відсутності або несправності теплового захисту;
несправності регулятора продуктивності, запобіжних клапанів, манометрів та термометрів;
витіканні та зниженні рівня масла в баку;
зворотному обертанні гвинтів компресора.
6.7. Захист кабелів, електродвигунів та трансформаторів
6.7.1. У підземних мережах напругою понад 1200 В повинен здійснюватися захист ліній, трансформаторів (пересувних підстанцій) та електродвигунів від струмів короткого замикання та витоків (замикань) на землю.
Вимога захисту від витоків струму не поширюється на іскробезпечні системи.
6.7.2. Для електродвигунів повинен передбачатися також захист від струмів перевантаження та нульовий захист.
6.7.3. Допускається з'єднання та ремонт (відновлення) гнучких та броньованих кабелів у шахті за допомогою пастоподібних та липких стрічкових та інших полімерних ізоляційних матеріалів за методиками, які погоджені з Державним Макіївським науково-дослідним інститутом з безпеки робіт у гірничій промисловості (далі - МакНДІ) та НДІГС "Респіратор" (з пожежної безпеки).
6.8. Електропостачання дільниці та керування машинами
6.8.1. Експлуатація гідромуфт на забійних машинах та механізмах допускається тільки при справному захисті, який здійснюється температурними реле або спеціальними каліброваними плавкими запобіжними пробками. Температурні реле повинні бути опломбовані.
У гідромуфтах повинні застосовуватися негорючі рідини.
Забороняється експлуатація машин без кожухів на гідромуфтах.
6.9. Зв'язок та сигналізація
6.9.1. Кожне підприємство повинне бути обладнане такими видами зв'язку та сигналізації:
системою телефонного зв'язку;
системою аварійного сповіщення;
місцевими системами оперативної та попереджувальної сигналізації на технологічних дільницях (підйомі, транспорті, очисних вибоях тощо).
6.9.2. Система загальношахтного аварійного гучномовного сповіщення повинна забезпечувати:
сповіщення про аварії людей, які перебувають під землею;
приймання на поверхні повідомлення про аварії, яке передається із шахти;
ведення переговорів та передавання з автоматичним записом на магнітофон указівок, які пов'язані з ліквідацією аварії.
У всіх телефонних апаратах загальношахтної телефонної мережі повинна бути передбачена можливість передавання повідомлення про аварії шляхом набору відповідного номера, який легко запам'ятовується. Ці номери повинні бути написані на табличках біля кожного телефонного апарата.
Крім спеціальної апаратури аварійного оповіщення та зв'язку, для передавання повідомлення про аварії повинні використовуватися засоби місцевого технологічного зв'язку.
6.9.3. Апаратура аварійного зв'язку та оповіщення повинна бути встановлена:
у виробках шахт - відповідно до ПЛА;
на поверхні - у кабінетах диспетчера та головного інженера шахти.
6.9.4. Пристрої зв'язку з мережним живленням повинні забезпечуватися автономним резервним джерелом, яке забезпечує роботу протягом не менше трьох годин.
6.10. Блискавкозахист та заземлення
6.10.1. Для забезпечення безпеки людей, збереження споруд та устатковання від руйнувань, пожеж та вибухів, які можливі від дії блискавки, на підприємствах повинні бути розроблені заходи відповідно до вимог РД 34.21.122-87.
6.10.2. Відповідальність за справність блискавкозахисних пристроїв покладається на особу, яка відповідальна за електрогосподарство підприємства.
Відповідальна особа повинна організовувати та забезпечувати правильну експлуатацію та справність пристрою захисту, його лабораторну перевірку, скласти інструкцію з експлуатації цих пристроїв, вчасно перевіряти та ремонтувати їх.
6.10.3. Огляд блискавкозахисних пристроїв необхідно проводити не рідше одного разу на рік, як правило, перед початком блискавконебезпечного періоду, вимірюючи при цьому опір пристроїв, що заземлюють.
Перевірку опору пристроїв, що заземлюють, необхідно виконувати також після кожного їх ремонту або ремонту заземлюючого устатковання.
6.10.4. На всіх підприємствах повинні бути заземлені металеві частини електротехнічних пристроїв, які не перебувають під напругою, але які можуть опинитися під напругою у разі ушкодження ізоляції, а також трубопроводи, сигнальні троси, які розташовані у виробках та у яких є електричні установки та проводки.
У шахтах, які небезпечні за газом та пилом, для захисту від накопичення статичної електрики повинні бути заземлені одиночні металеві повітропроводи та пневматичні вентилятори.
Вимоги цього пункту не поширюються на металеве кріплення, неструмопровідні рейки, оболонки відсмоктувальних кабелів, електровозної контактної відкатки, а також на металеві пристрої для підвіски кабелю.
6.10.5. У підземних виробках шахт повинна влаштовуватися загальна мережа заземлення, до якої приєднуються всі об'єкти, які підлягають заземленню.
Заземлення повинне виконуватися та контролюватися відповідно до вимог ДНАОП 1.1.30-5.31-02.
6.10.6. Кожна кабельна муфта з металевим корпусом, крім з'єднувачів напруги на гнучких кабелях, які живлять пересувні машини, повинна мати місцеве заземлення та з'єднуватися з загальною мережею заземлення шахти.
Допускається для мереж стаціонарного освітлення влаштовувати місцеве заземлення не для кожної муфти або світильника, а через кожні 100 м кабельної мережі.
Для апаратури та кабельних муфт телефонного зв'язку на дільниці мережі з кабелями без броні допускається місцеве заземлення без приєднання до загальної мережі заземлення.
При відкатці контактними електровозами заземлення електроустановок постійного струму, які знаходяться безпосередньо біля рейок, повинне здійснюватися шляхом приєднання заземлювальної конструкції до рейок, які використовуються як зворотний провід контактної мережі.
6.10.7. Загальний перехідний опір мережі заземлення, вимірюваний біля будь-яких заземлювачів, не повинен перевищувати 2 Ом.
Результати огляду та вимірювання заземлень повинні заноситися до журналу.
6.11. Шахтне освітлення
6.11.1. На проммайданчику підприємств освітленню підлягають усі місця проведення робіт, приймальні майданчики біля ствола, сходи, проходи для людей, приміщення електромеханічних установок, автотранспортні, залізничні та інші шляхи, у тому числі - на породні відвали.
6.11.2. У будівлях підіймальної машини, головної вентиляційної установки, компресорної, машинних відділеннях холодильних установок та калориферного устатковання, надшахтних будівлях стволів, будівлях лебідок породних відвалів та канатних доріг, дегазаційних установок, котелень, будівлях вугільних бункерів, в АПК повинне бути передбачене аварійне освітлення від незалежного джерела живлення відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.32-01.
У всіх перелічених будівлях, крім будівель підіймальних машин, для аварійного освітлення допускається застосування шахтарських ламп.
6.12. Контроль та налагодження електроустатковання
6.12.1. Електроустатковання дозволяється відчиняти та ремонтувати тільки особам, які мають відповідну кваліфікацію та право на проведення таких робіт.
6.12.2. Роботи з монтажу, налагодження, випробувань, ремонту, ревізії та демонтажу діючих електроустановок повинні виконуватися відповідно до вимог ДНАОП 1.1.30-5.32-02.
7. ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ ПРОТИПОЖЕЖНОГО ЗАХИСТУ
7.1. Загальні вимоги
7.1.1. Усі підприємства повинні бути забезпечені пожежною технікою, інвентарем та спорядженням, а також первинними і стаціонарними засобами пожежогасіння, які мають відповідати вимогам стандартів або технічних умов та утримуватися відповідно до вимог ГОСТ 12.4.009-83, ГОСТ 12.4.026-76, бути в справному стані і постійній готовності до використання.
7.1.2. Відповідальність за збереження та працездатність засобів пожежогасіння покладається на керівника підприємства або призначену наказом відповідальну особу з числа технічного персоналу підприємства.
7.1.3. Наявність, технічний стан, готовність до дії пожежної техніки, а також засобів індивідуального захисту перевіряє начальник аварійного формування за участю представників відповідних служб (служба головного механіка, енергетика тощо) не рідше одного разу на місяць. Результати цих перевірок повинні бути повідомлені керівникові підприємства (або особі, яка заміщує його).
7.1.4. Номенклатуру виробів пожежної техніки, її кількість для кожного конкретного об'єкта підприємства необхідно встановлювати з урахуванням забезпечення рівня пожежної безпеки відповідно до вимог ГОСТ 12.1.004-91, а також у залежності від:
особливостей розвитку можливої пожежі на даному об'єкті;
норм витрати на пожежогасіння вогнегасних речовин;
часу прибуття пожежних та рятувальних підрозділів на об'єкт.
7.1.5. Вироби пожежної техніки, якими оснащене підприємство, за виконанням повинні відповідати:
електричній іскробезпеці за ГОСТ 12.1.018-93;
кліматичному районуванню підприємства та категорії розміщення пожежної техніки за ГОСТ 15150-69;
агресивності навколишнього середовища;
значенням параметрів зовнішніх вібраційних впливів.
7.1.6. До розміщення на підприємстві допускають пожежну техніку, на яку є нормативно-технічна документація.
7.1.7. Пожежна техніка повинна застосовуватися тільки для гасіння пожежі відповідного класу (додаток 8). Використання пожежної техніки для господарських потреб або для виконання виробничих завдань заборонено.
7.1.8 Уведені в експлуатацію вироби пожежної техніки повинні мати облікові (інвентаризаційні) номери за прийнятою на підприємстві системою нумерації.
7.1.9. Пожежна техніка, яка була використана на заняттях і тренувальних навчаннях, повинна бути в найкоротший термін знову приведена в готовність до дії, а яка вийшла з ладу і прийшла в непридатність - списана за актом.
7.1.10. Дверцята пожежних шаф, пристрої ручного пуску вогнегасників та установок пожежогасіння повинні бути опломбовані.
7.1.11. На підприємстві повинні бути вивішені плани території за ГОСТ 12.1.114-82 з позначенням місць розташування пожежної техніки.
Для визначення місцезнаходження пожежної техніки повинні застосовуватися відповідні вказівні знаки за ГОСТ 12.4.026-76 з розташуванням їх на видимому місці на висоті 2 - 2,5 м від підлоги усередині та поза приміщеннями.
7.1.12. Пожежна техніка повинна розміщуватися з урахуванням зручності її обслуговування, спостереження, використання, а також за можливості найкраще бачити її з різних місць захищувального простору. Підходи до місця розміщення пожежної техніки повинні бути завжди вільними.
7.1.13. Для локалізації пожежі гірничі виробки повинні бути обладнані пожежними дверима (лядами) відповідно до вимог ДНАОП 1.1.30-5.34-02 і протипожежних норм будівельного проектування.
7.1.14. Гірничі виробки в залежності від їх призначення кріпляться матеріалами, горючість та ступінь вогнестійкості яких повинні бути не нижче вимог ДНАОП 1.1.30-5.34-02.
