застосовувати мідний інструмент для розкриття барабанів з карбідом кальцію, а мідь - як припій для паяння ацетиленової апаратури та в тих місцях, де можливе стикання з ацетиленом.
9.2.10. Під час роботи на гасорізах робоче місце організується так само, як і для газозварювальних робіт. Особливу увагу слід звертати на запобігання розливанню і правильність зберігання пального, дотримання режиму різання.
9.2.11. Зберігання запасу пального на місці проведення гасорізальних робіт дозволяється в кількості не більше змінної потреби. Пальне слід зберігати в справній, негорючій спеціальній тарі, яка не б'ється та щільно закривається, на відстані не менше 10 м від місця проведення вогневих робіт.
9.2.12. Бачок для пального повинен бути справним та герметичним. Бачки, не випробувані (щорічно) водою на тиск 1,0 МПа (10,0 кгс/см2), які мають витікання пальної суміші та несправний насос чи манометр, до експлуатації не допускаються.
9.2.13. Перед початком робіт необхідно ретельно перевіряти справність усієї арматури гасоріза, щільність з'єднань шлангів на ніпелях, справність різі в накидних гайках та головках.
9.2.14. Бачок з пальним повинен бути на відстані не менше 5 м від балонів з киснем та від джерела відкритого вогню і не ближче 5 м від робочого місця різальника. При цьому бачок повинен бути розміщений так, щоб на нього не потрапляли полум'я та іскри під час роботи.
9.2.15. Під час проведення гасорізальних робіт забороняється:
робити різання, коли тиск повітря в бачку з пальним перевищує робочий тиск кисню в різаку;
перегрівати випарник різака до вишневого кольору, а також підвіщувати різак під час роботи вертикально, головкою догори;
затискати, перекручувати чи заломлювати шланги, які подають кисень або пальне до різака;
використовувати кисневі шланги для підведення гасу до різака;
застосовувати пальне із сторонніми домішками та водою;
заповнювати бачок пальним більше на 3/4 його об'єму;
розігрівати випарник різака шляхом запалювання налитої на робочому місці ЛЗР та ГР;
перевозити бачок з ЛЗР та ГР разом з кисневим балоном на одному візку.
9.3. Електрозварювальні роботи
9.3.1. Установка для ручного зварювання повинна мати вимикач чи контактор (для підімкнення джерела зварювального струму до розподільчої цехової мережі), покажчик величини зварювального струму та запобіжник у первинному ланцюзі.
Однопостові зварювальні двигуни-генератори та трансформатори захищаються запобіжниками тільки з боку мережі живлення.
9.3.2. З'єднування зварювальних проводів слід робити за допомогою обпресування, зварювання, паяння або спеціальних затискачів. Підключення електропроводів до електродотримача, зварювального виробу та зварювального апарата здійснюється за допомогою мідних кабельних наконечників, скріплених болтами із шайбами.
Забороняється використовувати голі або з пошкодженою ізоляцією проводи, а також застосовувати нестандартні електрозапобіжники.
9.3.3. Проводи, які підключені до зварювальних апаратів, розподільчих щитів та іншого устаткування, а також до місць зварювальних робіт, мають бути надійно ізольовані та у необхідних місцях захищені від дії високої температури, механічних пошкоджень та хімічних впливів.
У разі проведення електрозварювальних робіт, пов'язаних з частими переміщеннями зварювальних установок, мають застосовуватися механічно міцні шлангові кабелі.
9.3.4. Кабелі (електропроводи) електрозварювальних апаратів повинні розміщуватися від трубопроводів кисню на відстані не менше 0,5 м, а від трубопроводу ацетилену та інших горючих газів - не менше 1 м.
9.3.5. Зворотним провідником, який з'єднує зварювальний виріб із джерелом зварювального струму, можуть служити сталеві або алюмінієві шини будь-якого профілю, зварювальні плити, стелажі та сама зварювальна конструкція за умови, якщо їх переріз забезпечує безпечне за умовами нагрівання проходження струму.
З'єднання між собою окремих елементів, використовуваних як зворотний провідник, треба виконувати за допомогою болтів, струбцин та затискачів.
9.3.6. Використання як зворотного провідника внутрішніх залізничних колій, мереж заземлення або занулювання, а також металевих конструкцій будівель, комунікацій та технологічного устаткування заборонено.
9.3.7. У разі проведення електрозварювальних робіт у вибухопожежонебезпечних і пожежонебезпечних приміщеннях зворотним проводом від зварювального виробу до джерела струму може бути лише ізольований провід, причому за якістю ізоляції він не повинен поступатися прямому провідникові, приєднуваному до електродотримача.
9.3.8. Конструкція електродотримача для ручного зварювання повинна забезпечувати надійне кріплення та швидку заміну електродів, а також унеможливлювати коротке замикання його корпусу на зварювальну деталь під час тимчасових перерв у роботі або у разі його випадкового падіння на металеві предмети. Держак електродотримача має бути виготовлений з негорючого діелектричного і теплоізолювального матеріалу.
9.3.9. Електроди, застосовувані при зварюванні, повинні бути заводського виготовлення і відповідати номінальній величині зварювального струму.
У разі зміни електродів їх залишки (недогарки) слід класти в спеціальний металевий ящик, який встановлений біля місця зварювальних робіт.
Перед зварюванням електроди повинні бути просушені за температури, яка вказана в паспортах на конкретний тип електродного покриття. Покриття електродів повинне бути однорідним, щільним, без здуттів, напливів та тріщин.
9.3.10. Електрозварювальна установка на весь час роботи повинна бути заземлена. Крім заземлення основного електрозварювального устаткування, у зварювальних установках необхідно безпосередньо заземлювати той затискач вторинної обмотки зварювального трансформатора, до якого приєднується провідник, що йде до виробу (зворотний провідник).
9.3.11. Над переносними та пересувними електрозварювальними установками, які використовуються на відкритому повітрі, повинні бути споруджені навіси з негорючих матеріалів для захисту від атмосферних опадів.
9.3.12. Технічне обслуговування та планово-попереджувальний ремонт зварювального устаткування мають проводитися відповідно до графіка. Щодня після закінчення роботи слід проводити чищення агрегатів та пускової апаратури.
9.3.13. Температура нагрівання окремих частин зварювального агрегату (трансформаторів, підшипників, щіток, контактів вторинного ланцюга тощо) при його роботі не повинна перевищувати 75° C.
9.3.14. Опір ізоляції струмопровідих частин зварювального ланцюга повинен бути не нижче 0,5 МОм. Ізоляцію треба перевіряти не рідше одного разу на три місяці (у разі автоматичного зварювання під шаром флюсу - один раз на місяць) і вона повинна витримувати напругу 2 кВ протягом 5 хв.
9.3.15. Коли застосовується атомно-водневе зварювання в пальнику, слід передбачати автоматичне відключення напруги та припинення подавання водню у разі розриву ланцюга.
9.3.16. Відстань від апаратів точкового, шовного та рельєфного зварювання, а також від апаратів для стикового зварювання до місць знаходження горючих матеріалів та конструкцій повинна бути не менше 4 м у разі зварювання деталей перерізом до 50 мм2, а від апаратів для стикового зварювання деталей перерізом понад 50 мм2 - не менше 6 м.
9.4. Ведення вогневих робіт у підземних виробках шахт
9.4.1. Вогневі роботи на діючих шахтах проводяться, як правило, у загальношахтні вихідні дні та ремонтні зміни. У робочі дні і зміни вогневі роботи в підземних гірничих виробках дозволяється проводити тільки для ліквідації аварії або її наслідків за письмовим дозволом директора (головного інженера) шахти.
9.4.2. Вогневі роботи у всіх випадках слід проводити відповідно до переліку спеціальних заходів (додаток 18), який складається для кожного об'єкта або окремих дільниць та затверджується директором (головним інженером) шахти, а також узгоджується з командиром загону ШГС, ДВГРС.
Ведення вогневих робіт шахтобудівельними або іншими підрядними організаціями в шахтах з єдиною системою провітрювання може бути дозволено директором (головним інженером) шахти на підставі переліку заходів, поданого головним інженером ШБУ.
Головний механік шахти (головний механік ШБУ) або старший механік після затвердження переліку заходів видає узгоджений з начальником дільниці ВТБ письмовий наряд на виконання робіт (додаток 15), у якому повинні бути зазначені місце, час, характер і обсяг різання або зварювання металу, прізвища та посади виконавців вогневих робіт, представників ВТБ і ДВГРС.
9.4.3. Вогневі роботи слід проводити під безпосереднім керівництвом головного механіка шахти або особи, яка його заміщує, в присутності представника ДВГРС та представника дільниці ВТБ, що має прилад для безперервного контролю в повітрі концентрації метану та прилад для контролю концентрації оксиду вуглецю. Указані особи повинні безпосередньо на місці перевірити виконання заходів щодо забезпечення безпеки ведення вогневих робіт, зробити відмітки в наряді і лише після цього дати дозвіл на ведення вогневих робіт.
Біля місця ведення вогневих робіт повинен бути безперервний контроль концентрації метану.
Для здійснення керівництва вогневими роботами на місці їх виконання посадова особа, яка видала наряд, призначає відповідального за ведення цих робіт.
9.4.4. До ведення вогневих робіт у гірничих виробках та надшахтних будівлях допускаються працівники, які пройшли атестацію відповідно до ДНАОП 0.00-1.16-96 і мають посвідчення та спеціальний талон (додаток 19) на право ведення відповідних вогневих робіт.
Перевірка підготовленості електрозварників (газозварювальників) до ведення вогневих робіт у шахтах та надшахтних будівлях проводиться щорічно комісією за участю представника аварійно-рятувальної служби або ДВГРС. Особам, які не здали іспит на право ведення таких робіт, талон не видається.
9.4.5. Усі займисті матеріали (масло, клоччя, обтиральні матеріали тощо) повинні бути прибрані до початку вогневих робіт на відстань не менше 20 м від місця проведення цих робіт, а також від місць, куди можливе попадання розплавленого і розжареного металу та електродів.
9.4.6. Під час виконання вогневих робіт у вертикальних стволах та шурфах безпосередньо біля місця їх виконання повинен бути головний механік шахти або особа, яка його заміщує, котрий після перевірки дотримання заходів безпеки дає дозвіл на проведення робіт. Представник дільниці ВТБ повинен бути в приствольному дворі найближчого горизонту (за ходом вентиляційного струменя) і вести спостереження за концентрацією в повітрі метану та оксиду вуглецю. Працівники ВГРЗ повинні знаходитися біля місця робіт та місця, куди можливе попадання розплавленого або розжареного металу та електродів. Місце спостереження повинне бути забезпечене засобами подавання сигналу про припинення вогневих робіт.
Під час проведення вогневих робіт шахтобудівельними та іншими підрядними організаціями на шахтах з єдиною системою провітрювання безпосереднє керівництво вогневими роботами здійснюється головним механіком ШБУ або механіком гірничої дільниці, яким наказом директора шахти дозволене керівництво вказаними роботами. Контроль за дотриманням заходів безпеки, забезпечення присутності інженерно-технічних працівників дільниці ВТБ, представника ВГРЗ у цьому разі належить до обов'язків директора шахти.
9.4.7. Для проведення вогневих робіт у підземних виробках та стволах (шурфах) шахт слід, як правило, застосовувати електрозварювання. Під час електрозварювання забороняється використовувати як один з електрозварювальних провідників трубопроводи, рейки та інші металеві комунікації або конструкції. Живлення зварювальних апаратів повинне бути від мережі з захистом витікання струму. Заборонено застосування зварювальних автотрансформаторів.
Застосування газового зварювання з використанням ацетилену, пропан-бутану та інших горючих вуглеводнів заборонено.
9.4.8. В окремих випадках, коли не можна застосовувати електрозварювання, дозволяється застосування гасорізів. При вогневих роботах з допомогою гасорізів необхідно:
застосовувати гас, передбачений паспортом заводу-виробника гасоріза і який має сертифікат відповідності;
оснащувати блокувальним клапаном вихідний отвір; клапаном запобігання проникнення зворотного удару в кисневий шланг; гумовими шлангами, які відповідають вимогам настанови щодо експлуатації (для гасу - діаметром 6,3 мм, для кисню - діаметром 9 мм і довжиною 10 - 12 м). Шланги повинні бути суцільними, без з'єднань та тріщин на зовнішній поверхні. Місця приєднання шлангів до бачка і різака повинні мати подвійне кріплення;
бачок заповнювати не більше ніж на 3/4 об'єму. Заправлення бачків робити тільки на земній поверхні в присутності особи, відповідальної за проведення вогневих робіт;
манометр бачка гасоріза додатково захищати металевим ковпачком, який оберігає його від механічних пошкоджень;
бачок і шланг, що подає гас, випробувати на міцність гідравлічним тиском 1,0 МПа (10 кгс/см2) із записом результатів до журналу. Випробування повинні проводитися через кожні 6 місяців у лабораторіях підрозділів ВГРЗ. Перевірка технічного стану зворотного клапана повинна проводитися кожного разу перед видачею гасоріза в роботу;
під час роботи бачок з гасом розташовувати на відстані не менше 5 м від джерела вогню. У разі, якщо цю відстань неможливо витримати, необхідно встановлювати перед бачком екран із негорючого матеріалу;
зберігати та видавати гасоріз особою, призначеною наказом по шахті.
9.4.9. Під час виконання вогневих робіт у горизонтальних та похилих гірничих виробках під деталь, яка зварюється (розрізається), повинен бути підкладений сталевий лист розміром не менше 1000 х 1000 мм, завтовшки не менше 1 мм. Останній покривається шаром піску завтовшки не менше 50 мм. У вертикальних стволах сталевий лист повинен уміщуватися під конструкцію, яка зварюється (розрізається), без нанесення шару піску. Усі дерев'яні або інші горючі частини кріплення, армування та інші споруди, які розташовані від місця ведення вогневих робіт на відстані до 2 м, повинні бути захищені сталевими листами. Слід вжити заходів щодо запобігання падінню у нижчерозташовані виробки розплавленого або розжареного металу та електродів.
