Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій
Державна спеціальна (воєнізована) аварійно-рятувальна служба
ПРИМІРНА ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ
під час ведення аварійно-рятувальних робіт
в умовах повені
1. Загальні положення
1.1. Примірна інструкція з охорони праці під час ведення аварійно-рятувальних робіт в умовах повені (далі - Інструкція) поширюється на працівників підрозділів Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС України (далі - ДСВАРС), які залучаються до проведення пошукових, аварійно-рятувальних та відновлювальних робіт в умовах повені (далі - рятувальники).
1.2. Повінь - це щорічне, таке що повторюється в один і той же сезон, відносно тривале збільшення водоносності рік з підвищенням рівня води в них. Основними причинами повеней є гідрологічні явища: паводки, затяжні дощі і зливи, швидке танення снігу, особливості зимового режиму рік, гідродинамічна взаємодія морів з ріками в їх дельтах і гирлах, зсуви та обвали в долинах рік. Повені також можливі під час землетрусів і руйнації гідротехнічних споруд.
1.3. Рятувальні роботи в умовах повені включають пошук людей на затопленій території, посадку їх на плавзасоби та евакуацію в безпечні місця. З метою забезпечення зручності посадки людей на плавзасоби і висадки їх на берег завчасно обладнуються причальні пристрої з урахуванням коливання рівня води під час повені.
В подальшому рятувальники приступають до вивозу матеріальних цінностей і обладнання, які можуть бути пошкоджені або знищені під час повені.
1.4. До проведення пошукових, аварійно-рятувальних та відновлювальних робіт в умовах повені допускаються особи, які:
досягли 18 років і вміють плавати;
пройшли медичний огляд відповідно до встановленого порядку і не мають медичних протипоказань;
атестовані на здатність до проведення аварійно-рятувальних робіт;
пройшли обов'язкове попереднє спеціальне навчання щодо виконання конкретних аварійно-рятувальних робіт, вступний і первинний інструктажі з охорони праці та навчання з надання долікарської допомоги потерпілим від нещасних випадків.
1.5. Під час проведення аварійно-рятувальних робіт в умовах повені можуть мати місце такі основні небезпечні фактори:
перевертання або затоплення плавзасобу;
проведення робіт в умовах льодоходу, крижаних заторів, завалів, заломів, водоспадів та порогів;
тілесні ушкодження частинами плавзасобів, що рухаються, палями, "биками", арматурою, що залишилися від старих мостів, сталевими тросами від діючих (не діючих) паромних переправ або підвісних пішохідних мостів та шматками криги у результаті проведення вибухових робіт;
непередбачувані (несвідомі та інстинктивні) дії потерпілих (потопаючих) на воді (можуть чіплятися за рятувальника мертвою хваткою та тягнути його під воду);
низька температура води, вири, сильні течії;
ураження електрострумом у результаті дотику до провислих повітряних ліній електропередач;
великі хвилі води та висока швидкість повітря при штормовій погоді.
1.6. Усі рятувальники під час виконання робіт в районах, небезпечних в епідеміологічному відношенні, підлягають обов'язковим запобіжним щепленням у порядку, встановленому Міністерством охорони здоров'я України.
1.7. Човни, катери та інші маломірні плавзасоби, які використовуються під час ведення аварійно-рятувальних робіт, повинні бути зареєстровані в Державній річковій інспекції з безпеки судноплавства, постійно перебувати у технічно справному стані та бути укомплектованими рятувальним спорядженням (рятувальні жилети, круги, кулі, кінці тощо) згідно зі штатним розписом і табелем оснащення.
1.8. Вантажопідйомність плавзасобу на допустиму кількість людей, яка перевозиться одночасно, необхідно чітко позначити на його корпусі. Перевантажувати плавзасіб забороняється, висота сухого борта завантаженого човна при відсутності вітру повинна бути не менше 20 см, а при хвилюванні -не менше 35 см.
1.9. В умовах повені забороняється проведення будь-яких пошукових, аварійно-рятувальних та відновлювальних робіт під час грози, зливи, сильного снігопаду, льодоходу, туману та при швидкості вітру у відкритих місцях понад 10 м/с, крім тих, що пов'язані з рятуванням життя людей.
1.10. Аварійно-рятувальні роботи в охоронних зонах об'єктів підвищеної небезпеки (повітряні лінії електропередач, кабельні лінії електропередач та зв'язку, нафто- і газопроводи, продуктопроводи, залізниці, гідроспоруди) узгоджуються з установами, що їх експлуатують.
1.11. Усі роботи слід виконувати під час світлої частини доби. Як виняток, можна виконувати роботи у нічний час, за умови достатнього і безпечного штучного освітлення.
1.12. Під час виконання своїх обов'язків рятувальники зобов'язані дотримуватись правил особистої гігієни: мити руки, лице перед прийманням їжі; пити воду із визначених джерел; проводити роботи, пов'язані з переносом або транспортуванням тіл загиблих, в засобах захисту рук тощо.
1.13. Особи, винні у порушенні вимог цієї Інструкції, несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.
2. Вимоги безпеки перед початком роботи
2.1. Перед початком ведення аварійно-рятувальних робіт в умовах повені рятувальники зобов'язані:
визначити методи безпечного ведення робіт, відповідно до ситуації, що склалася в цьому районі, способи виконання робіт та порядок застосування технічних засобів, що використовуються;
заздалегідь визначити шляхи відходу у випадку інтенсивного підвищення рівня води;
перевірити справність та укомплектованість плавзасобів, індивідуальних рятувальних засобів, індивідуальних аптечок, які не промокають, та засобів зв'язку і сигналізації;
ознайомитися з гідрометеорологічним і гідрологічним прогнозами та оцінити обстановку і погодні умови в районі ведення робіт;
визначити, на якому (яких) плавзасобі (плавзасобах) вести роботи, час початку робіт, порядок зв'язку і сигналізації, особливості робіт, з урахуванням умов, що склалися, та найбезпечніші способи ведення робіт;
визначити умови і порядок застосування засобів індивідуального захисту та рятувальних засобів;
чітко і конкретно визначити завдання на проведення пошукових, аварійно-рятувальних та відновлювальних робіт;
про всі несправності доповісти безпосередньому керівнику робіт і після їх усунення приступити до виконання завдання.
2.2. Для проживання рятувальників у польових умовах необхідно облаштувати тимчасові бази або табори. Місце для облаштування бази (табору) визначається командиром, або призначеною ним особою. Забороняється розташовувати базу (табір):
біля підніжжя крутих або стрімчастих схилів;
на дні ущелин та сухих русел;
на низьких та стрімчастих берегах, що легко затоплюються та розмиваються;
на річкових косах та островах;
під крутими незадернованими і такими, що осипаються, схилами та великими деревами;
на пасовищах і вигонах тварин;
на закарстованих і зсувонебезпечних площах;
в зоні можливого падіння дерев;
в зоні можливого падіння опор та ліній електропередач.
3. Вимоги безпеки під час виконання роботи
3.1. Командир аварійно-рятувального підрозділу зобов'язаний:
організувати облік робочого часу особового складу;
під час виконання робіт забезпечити постійний контроль за виконанням вимог безпеки;
вживати заходів щодо попередження виникнення небезпечних ситуацій у випадках порушення вимог безпеки рятувальниками або різкої зміни умов ведення робіт;
забезпечувати постійний зв'язок із плавзасобами та спостереження за водним простором;
періодично перевіряти у особового складу стан спецодягу, засобів індивідуального захисту, рятувальних та спеціальних засобів.
3.2. Рятувальники зобов'язані:
починати аварійно-рятувальні роботи тільки з дозволу командира;
точно і беззаперечно виконувати всі вказівки командира;
під час виконання робіт бути уважними та дотримуватися вимог безпеки для даного виду робіт;
під час роботи на воді перебувати в застебнутому рятувальному жилеті;
користуватися страхувальними пристроями;
бути уважним до сигналів та команд, що подаються;
під час виконання робіт на плавзасобах та з використанням гелікоптера постійно підтримувати зв'язок з командиром.
3.3. Рятувальникам забороняється:
входити в зону повені без наказу та відмітки про час входу у командира;
запливати за межі визначеної ділянки робіт;
виконувати роботи без індивідуальних рятувальних засобів;
працювати з несправними рятувальними засобами та пристроями;
запливати ца плавзасобах на мілководдя та стромовину, а також у місця, що обмежують маневр плавзасобів, якщо це не пов'язано з необхідністю рятування життя людей;
застосовувати непередбачені способи рятування, крім тих, що спрямовані на відвернення прямої загрози життю людей;
перевищувати безпечний час перебування у воді під час рятування вплав, а також порушувати встановлені нормативи експлуатації рятувальних засобів.
3.4. Екіпажі плавзасобів під час пошуку людей на затопленій території повинні періодично подавати звукові сигнали.
3.5. Під час проведення робіт при низьких температурах необхідно облаштовувати місця обігрівання.
3.6. При швидкості потоку понад 1,5 м/с якір повинен кріпитися до плавзасобу канатом, який у разі необхідності можна швидко перерубати.
3.7. Усі роботи повинні виконуватися ланками рятувальників у складі не менше двох чоловік, один з яких призначається старшим, відповідальним за безпечне ведення робіт, і розпорядження якого для членів ланки є обов'язковими.
3.8. Під час роботи на стрімчастих та крутих (понад 30°) схилах необхідно страхуватися запобіжним поясом, який повинен кріпитися до надійної опори. За умови її відсутності слід організувати взаємострахування.
3.9. При перенесенні важких предметів граничною є норма 50 кг. По нахилених трапах і сходах допускається підйом вантажу на висоту не більше З м по вертикалі. Для підйому і переміщення вантажів вагою понад 50 кг, а також довгомірних вантажів (рейки, балки, швелери тощо) необхідно застосовувати спеціальні механізми та пристосування.
3.10. Для евакуації людей із затоплених будівель, споруд, дерев з використанням плавзасобів необхідно:
підійти до будівлі (споруди, дерева) на малій швидкості проти течії, з безпечної сторони (за умови неможливості підходу до будівлі впритул для посадки людей слід використовувати плотики і канати);
заміряти глибину води на підході та безпосередньо біля будівлі;
переконатися у відсутності підводних перешкод;
надійно закріпити плавзасіб;
закріпити трос для страховки при посадці врятованих;
роз'яснити врятованим вимоги безпеки під час перебування на плавзасобі і підтримувати серед них дисципліну;
вести пильне спостереження з метою запобігання зіткнення під час руху із затопленими об'єктами, деревами, крижинами та недопущення пошкодження або перевертання плавзасобу.
3.11. Забороняється перевантажувати плавзасіб понад встановлену вантажопідйомність і пасажиромісткість, стояти під час його руху, сидіти на бортах, звісивши ноги за борт плавзасобу, розгойдувати плавзасіб, ходити та мінятися місцями під час руху. Розміщення врятованих здійснюється у суворій відповідності до вказівок старшого.
3.12. При наданні допомоги людині, що провалилася під лід, небезпечно підходити до нього близько. До постраждалого потрібно наближатися лежачи, із розкинутими в сторони руками і ногами, спираючись на тичину або дошку.
Для надання допомоги постраждалому використовують дошки, східці, тичини, мотузки, багри. Якщо цих засобів під руками немає, то два-три рятувальники лягають на лід і ланцюжком пересуваються до потопаючого, утримуючи один одного за ноги, а перший подає йому ремінь, одяг тощо.
3.13. Для усунення крижаних заторів, які є причиною виникнення повені, можуть застосовуватися вибухові роботи. Вибухові роботи здійснюють рятувальники, які пройшли навчання та перевірку знань за Єдиними правилами безпеки при вибухових роботах (ЄПБВР) та мають допуск на виконання таких робіт.
3.14. Аварійно-рятувальні роботи з використанням гелікоптера проводяться за розробленим планом польоту, який оформляється у вигляді польотного завдання за встановленою формою.
3.15. Від моменту запуску двигунів гелікоптера перед вильотом і до повної зупинки гвинтів після приземлення, включаючи час перебування в проміжних ' точках, усі особи, які беруть участь у польоті, підпорядковуються командиру повітряного судна, негайно і точно виконують усі його вказівки.
3.16. Під час злету і посадки:
усі особи, які беруть участь у польоті, повинні перебувати на відведених місцях, які вони не мають права залишати без вказівок командира повітряного судна;
забороняється відволікати увагу екіпажу питаннями, що не стосуються злету (посадки).
4. Вимоги безпеки після закінчення роботи
4.1. Після закінчення роботи поставити на місце стоянки плавзасоби і провести їх обслуговування відповідно до інструкції, скласти у відведеному місці рятувальне обладнання, інструменти, пристосування тощо.
4.2. Відсутність за невідомих причин рятувальника або групи рятувальників у місці збору аварійно-рятувального підрозділу після закінчення аварійно-рятувальних робіт повинно розглядатися як надзвичайна подія, що вимагає вжиття термінових заходів для їх розшуку.
4.3. Про всі Несправності і поломки рятувального обладнання та устаткування, події, які сталися під час проведення аварійно-рятувальних робіт, та виявлені при цьому недоліки рятувальники повинні доповісти командиру аварійно-рятувального підрозділу або його заступнику.
4.4. Вимити руки і обличчя, по можливості прийняти душ.
