МІНІСТЕРСТВО ПРОМИСЛОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАШИ

ПІ 1.4.73-335-2005

ПРИМІРНА ШСТРУКЦІЯ

З ОХОРОНИ ПРАЦІ

ДЛЯ СУДНОКОРПУСНИКА-РЕМОНТНИКА

ВСТУП

Ця „Примірна інструкція з охорони праці для суднокорпусника-ремонтника" розроблена відповідно до вимог ДНАОП 0.00-4.15-98 „Положення про розробку інструкцій з охорони праці" з урахуванням досвіду підприємств суднобудівної і судноремонтної галузі, та вимог чинних нормативно-правових актів. Вона може бути використана на підприємствах суднобудівної і судноремонтної галузі як основа для розроблення інструкції з охорони праці для суднокорпусника-ремонтника, з урахуванням вимог чинних нормативно-правових актів та технологічної документації, що діє на підприємстві, з урахуванням конкретних умов виробництва та вимог безпеки, викладених в експлуатаційній та ремонтній документації підприємств-виготовлювачів обладнання.

Інструкцію з охорони праці для суднокорпусника-ремонтника, що діє на підприємстві, слід переглядати не рідше одного разу на 3 роки або до закінчення зазначеного терміну:

- у разі зміни законодавства України про охорону праці;

- у разі набуття чинності новими або переглянутими нормативно-правовими актами з охорони праці;

- за вказівкою директивних органів, вищестоящих організацій, органів державного нагляду за охороною праці;

- у випадку аварійної ситуації або нещасного випадку, що викликали необхідність перегляду інструкції;

- при впровадженні нових технологій, змін технологічного процесу або умов праці, а також при впровадженні нових видів обладнання, машин, механізмів, матеріалів, апаратури, пристроїв та інструментів.

В останньому випадку перегляд інструкції проводиться до зазначених впроваджень чи змін.

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Примірна інструкція з охорони праці для суднокорпусника-ремонтника (далі - Інструкція), поширюється на осіб, які працюють за професією суднокорпусника-ремонтника на суднобудівних та судноремонтних підприємствах.

1.2. До роботи суднокорпусника-ремонтника допускаються особи не молодше 17 років, які пройшли навчання за даною професією у навчальних закладах освіти, годні за станом здоров'я, пройшли вступний інструктаж з питань охорони праці та пожежної безпеки, стажування на робочому місці.

Термін стажування і допуск до самостійної роботи встановлюється розпорядчим документом по підприємству (структурному підрозділу).

1.3. Роботи по ремонту корпусів металевих суден і суднових металоконструкцій відносяться до робіт з підвищеною небезпекою, з непостійним робочим місцем, часто розміщеним у важкодоступних місцях, на висоті, на риштуваннях, у замкнутих суднових приміщеннях (міждонних і бортових приміщеннях, коффердамах, форпіку, ахтерпіку, цистернах і танках).

На робочих місцях суднокорпусників-ремонтників використовується транспортне і вантажопідйомне устаткування, засоби малої механізації й інструмент, зварювальне і газорізальне устаткування. Такі роботи можуть виконувати суднокорпусоремонтники не молодше 18 років.

1.4. Ремонт металевих корпусів суден полягає в усуненні ушкодження корпуса або його зносу (корозія листів зовнішньої обшивки, палуб, перебірок, другого дна й елементів набору, місцеві і загальні деформації (ум'ятини, бухтини), порушення щільності з'єднань швів, зношування днищевих листів).

Ремонт корпуса може виконуватися поетапно: вирізка дефектної частини корпуса, виготовлення в цеху нової металоконструкції, пригонка нової конструкції судна на місце, вварка конструкції в корпус, рихтування (при необхідності) листів, пригонка і приварка набору. На передових судноремонтних підприємствах застосовується при капітальному ремонті судна секційно-блоковий ремонт корпуса, коли ремонтуєма частина корпуса розбивається на секції, що виготовляються в цеху і подаються на судно в готовому виді.

У процесі ремонту корпуса судна виконуються:

- установка збираємих елементів або конструкції в положення, задане кресленням і необхідне для виконання зварювання;

- скріплення зібраних спряжень елементів на прихватках або за допомогою упорів, затисків і інших пристосувань;

- установка тимчасових стяжок і інших елементів, що забезпечують жорсткість конструкції і попереджають появу деформацій, перевищуючих припустимі.

1.5. Застосування сучасної технології будування суден і передових форм організації праці часто вимагають від суднокорпусника-ремонтника крім оволодіння навичками своєї основної професії вміння виконувати роботу розмітника, перевірника, газорізальника, електроприхоплювача, рубача і інших суміжних професій.

1.6. Залучення жінок до виконання суднокорпусоремонтних робіт усередині замкнутих приміщень, що мають один або два лази розміром менш 400x600 мм (цистерни, танки, коффердами, відсіки, котли й інші), і до виконання верхолазних робіт на висоті не допускається.

1.7. Суднокорпусник-ремонтник в процесі роботи повинен пройти навчання з подання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків, за правилами поводження при виникненні аварійних ситуацій, володіти прийомами надання першої долікарської допомоги і транспортуванню потерпілого, знати місце перебування аптечки і вміти користуватися засобами, що містяться в ній, і ліками.

1.8. При виконанні ремонтних робіт на суднокорпусника-ремонтника можуть впливати небезпечні та шкідливі виробничі фактори:

- машини і механізми, що рухаються, рухливі частини виробничого устаткування; вироби, заготовки, матеріали, що пересуваються;

- підвищена або знижена температура повітря робочої зони і металоконструкцій;

- фізичні перевантаження;

- підвищені загазованість і задимленість повітря робочої зони;

- підвищені рівні шуму і вібрації;

- розташування робочого місця на висоті;

- напруга електричного струму (від близькорозташованого електрозварювального устаткування й електрокабелів);

- падіння предметів з висоти.

1.9. Суднокорпусник-ремонтник повинен знати і дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку на підприємстві, правил особистої гігієни і санітарії.

Не можна зберігати і приймати їжу на робочому місці. Перед їжею необхідно ретельно мити руки теплою водою з милом, не застосовуючи ацетон, бензин і інші розчинники; пити воду тільки з питних бачків, фонтанчиків або сатураторних установок.

1.10. На суднах, що будуються і ремонтуються, а також на території підприємства, де це встановлено правилами внутрішнього розпорядку, необхідно працювати і знаходитися в захисній касці із струмонепровідного матеріалу.

1.11. Суднокорпусники-ремонтники повинні безкоштовно забезпечуватися спецодягом, спецвзуттям і засобами індивідуального захисту в складі: костюм бавовняний з вогнезахисним просоченням, черевики шкіряні, рукавиці брезентові, окуляри захисні, каска захисна, захисний щиток, респіратор або протигаз (при необхідності), теплоізолюючий килимок (при необхідності), протишумові навушники, антифони, запобіжний пояс для роботи на висоті, а також куртка і штани бавовняні на утепленій прокладці при роботі в зимових умовах. Колективним договором по підприємству може бути передбачена видача понад встановлені норми.

Спецодяг, спецвзуття і засоби індивідуального захисту слід тримати в чистоті і справному стані, зберігати окремо від повсякденного одягу й особистих речей.

1.12. Під час роботи з тривалим зіткненням значної частини тіла з холодною поверхнею металу, необхідно користуватися теплоізолюючим матом, килимком, дошками іт.п.

1.13. При одержанні завдання на нову, вперше виконувану роботу, суднокорпусник-ремонтник зобов'язаний одержати від керівника робіт первинний інструктаж про безпечні способи виконання даної роботи.

1.14. Суднокорпусники-ремонтники, що не мають посвідчень на право виконання газорізальних і електрозварювальних робіт, а також на обслуговування спеціального обладнання і устаткування і виконання стропальних і такелажних робіт, не повинні виконувати ці роботи.

1.15. При виконанні вантажопідйомних робіт краном суднокорпуснику-ремонтнику дозволяється підмінювати стропальника і подавати команди крановику тільки при наявності допуску до стропальних робіт. Такий допуск видається робітнику, що пройшов навчання по спеціальній програмі і має посвідчення і дозвіл адміністрації на виконання цих робіт.

1.16. При спільній роботі з іншими робітниками (у бригаді) необхідно точно виконувати розпорядження керівника робіт або старшого робітника, призначеного в бригаді на період спільної роботи.

1.17. Помітивши небезпеку для оточуючих працівників слід повідомити робітників та керівника робіт.

1.18. При переміщенні навколо судна і по судну необхідно бути уважним, уникаючи імовірності травматизму падаючими зверху предметами або від падіння через прокладені на шляхах переміщення шланги, кабелі й інші лежачі предмети.

1.19. При роботі крана не можна знаходитися на шляху переміщення вантажу, стояти або проходити під ним.

1.20. При роботі поблизу від електрозварника необхідно захищати очі й обличчя переносними щитами і ширмами або надягати захисні окуляри зі спеціальними стеклами.

1.21. Суднокорпусник-ремонтник повинен виконувати тільки ту роботу, що доручена адміністрацією і за умови, що безпечні способи її виконання передбачені в технологічному процесі і суднокорпусоремонтник ними володіє.

У сумнівних випадках необхідно звертатися до керівника робіт за роз'ясненнями й уточненнями.

Якщо поряд з основною роботою необхідно в порядку суміщення виконувати й інші роботи, наприклад, стропування і переміщення зварювального устаткування, деталей і інших, необхідно освоїти способи безпечного їх виконання, отримати посвідчення і виконувати, дотримуючись вимог інструкцій з охорони праці для цих робіт (при досягненні суднокорпусником-ремонтником 18 років).

1.22. Суднокорпусник-ремонтник зобов'язаний:

- піклуватися про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей у процесі виконання будь-яких робіт або під час перебування на території підприємства;

- знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів по охороні праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням і іншими засобами виробництва;

- проходити у встановленому законодавством порядку попередні і періодичні медичні огляди;

- правильно застосовувати колективні й індивідуальні засоби захисту, дбайливо відноситися до виданого у використання спецодягу, спецвзуттю й іншим засобам індивідуального захисту;

- дотримуватись вимог інструкцій з експлуатації устаткування;

- знати місцезнаходження аптечки і засобів надання долікарської допомоги, первинних засобів пожежегасіння, головних і допоміжних виходів, шляхів евакуації у випадку аварії або пожежі;

- знати номера телефонів медичної установи і пожежної охорони.

1.23. Знаходячись на території підприємства, необхідно дотримуватись правил внутрішнього розпорядку.

1.24. Про кожен нещасний випадок потерпілий або свідок нещасного випадку зобов'язаний негайно повідомити керівника робіт чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до подання допомоги потерпілому.

1.25. Суднокорпусник-ремонтник, що порушує дану Інструкцію, притягується до дисциплінарної відповідальності відповідно до діючого законодавства.

2. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПЕРЕД ПОЧАТКОМ РОБОТИ

2.1. Перед початком роботи суднокорпуснику-ремонтнику необхідно впевнитися, що спецодяг - куртка, штани, рукавиці сухі, без слідів мастила, бензину, гасу, жирів і інших горючих рідин, правильно одягнені:

- штани повинні бути одягнені навипуск;

- куртка повинна бути застебнута на всі ґудзики, манжети рукавів застебнуті або підв'язані;

- черевики щільно зашнуровані;

- захисна каска (при необхідності) закріплена ремінцем за підборіддя. Робота в легкому взутті (сандаліях, босоніжках, тапочках) не допускається.

2.2. Необхідно оглянути місце виконання роботи, переконатися, чи досить добре воно освітлено, звільнити проходи і забрати з-під ніг все, що заважає в роботі, перевірити наявність і справність огороджень прорізів і небезпечних зон. При недостатньому освітленні необхідне застосування переносних освітлювальних приладів у безпечному виконанні.

2.3. Мокрі або слизькі (облиті мастилом, фарбою, водою) поверхні палуб, настилів, риштовання повинні бути витерті, посилані тирсою або піском.

2.4. Необхідно перевірити справність підготовлених для роботи інструментів, пристосувань і засобів механізації.

2.4.1. Молотки і кувалди повинні бути насаджені на ручки овального перетину з незначним стовщенням до вільного кінця, виготовлені з твердих і грузлих порід дерева (клен, молодий дуб, горобина) і щільно заклинені. Поверхня бойка молотка або кувалди повинна бути злегка опуклою, гладкою, незбитою, без задирок, вибоїв, вм'ятин і тріщин.

2.4.2. Ударні інструменти (зубила, крейцмейселі, борідки, просічки, кернери і т.п.) не повинні мати скошених або збитих потилиць із задирками, ум'ятин, вибоїв і тріщин.

2.4.3. Інструмент до пневматичних машинок повинен мати щільно пригнані і правильно відцентровані хвостовики без скосів, нерівностей, вибоїв, тріщин і інших ушкоджень.

2.4.4. Приєднання шлангів до пневмоінструменту і з'єднання шлангів між собою повинно виконуватися за допомогою штуцерів або ніпелів і стяжних хомутиків. Застосування дроту для цих цілей не допускається.

2.4.5. Гайкові ключі повинні відповідати розмірам гайок і голівок болтів, штуцерів і гвинтів і не повинні мати тріщин, забоїн і задирок. Губки ключів повинні бути рівнобіжними і нестертими. Не допускається подовжувати ключ нарощуванням на нього контрключа, трубами і т.д.

2.4.6. Струбцини, талрепи, скоби, упори, домкрати й інше не повинні мати тріщин і зношеного різьблення на гвинтах.

2.4.7. При необхідності використання переносного світильника він повинен бути напругою не вище 12 В, мати шланговий провід без оголених частин і ушкоджень, лампа повинна мати ковпак із захисною сіткою.