13.10.19.Проведена стерилізація (знезараження) фіксуються у журналі (ф.257/0).

13.10.20.Роботу автоклавів перевіряють при кожному завантаженні хімічними тестами (термохімічними індикаторами) і максимальними термометрами та щомісячно - бактеріологічним методом відповідно до МВ №15/6-5 від 28.02.91.

13.10.21.Ефективність знезараження щомісячно контролюють шляхом висіву знезараженої автоклавуванням культури мікроорганізмів, з якою працюють в лабораторії.

13.10.22.Перенесення матеріалу для знезаражування у середині підрозділу здійснюється у спеціальних ємкостях з кришками (баках, біксах, відрах).

13.10.23.В кінці робочого дня приміщення автоклавної знезаражується шляхом протирання підлоги та стін дезінфікуючим розчином.

Категорично забороняється:

  • залишати працюючий автоклав без нагляду;
  • заливати воду в автоклав, коли він знаходиться під тиском;
  • працювати з автоклавом, який має дефекти;
  • допускати в автоклавну під час роботи осіб, що не мають відношення до роботи автоклава;
  • зберігати в автоклавній сторонні предмети, захаращувати та забруднювати приміщення.

13.11. Правила роботи в установах, де проводиться підготовка з мікробіології, вірусології, лабораторної імунології, паразитології

13.11.1. Приміщення кафедр мікробіології (відділень) вищих та середніх навчальних закладів та установ післядипломної освіти училищ, повинні розміщуватись в окремому будинку або ізольованому крилі будинку. Блок приміщень кафедри повинен бути ізольованим від науково-дослідницьких лабораторій кафедри.

13.11.2.Приміщеннях кафедри необхідно чітко розподілити на зони:

"чиста зона"

    • гардеробна для студентів, слухачів, курсантів, лікарів (далі студентів) та співробітників кафедри - зняття верхнього одягу і одягання спеціального одягу (халати, шапочки (косинки), тапочки);
    • кімната для прийому їжі для студентів і співробітників;
    • кабінети для викладачів (зав. кафедрою, професорська, доцентська, тощо);
    • конференц-зал;
    • кімната для учбово-методичної роботи (для позааудиторної роботи студентів), таблична, складські приміщення, туалет, душова;
    • виготовлення поживних середовищ;
    • стерилізаційна;
    • мийна;
    • препараторська;
    • лаборантська;
    • пральна з кімнатою для сушки спецодягу.

"Заразна зона"

    • учбові кімнати для практичних занять із студентами;
    • кімната для підготовки учбового матеріалу;
    • автоклавна для знешкодження матеріалу;
    • люмінесцентна;
    • термостатна.

13.11.3.Перед початком роботи викладачі і студенти повинні переодягтися в спеціальний одяг (халат, шапочка/косинка), змінне взуття, що легко обробляється дезінфікуючим розчином).

13.11.4.Після закінчення занять спецодяг складається в індивідуальні поліетиленові пакети (халати і шапочки окремо від змінного взуття). З цих індивідуальних поліетиленових пакетів формується великий груповий мішок на групу, котрий зберігається до наступних занять.

13.11.5.Учбові кімнати повинні бути обладнані учбовими столами, поверхня яких легко обробляється, і стільцями з гігієнічним покриттям. Усі робочі місця повинні бути промарковані.

13.11.6.Учбові столи повинні бути обладнані згідно п. 13.3.1. цих правил. Увесь посуд маркується написами, що не стираються.

13.11.7.На посуді з матеріалом, що досліджується, повинні бути написи: найменування матеріалу або культури (за бінарною номенклатурою), дата посіву, номер робочого місця.

13.11.8.Перенесення матеріалу з однієї ємкості в іншу (незалежно біологічний матеріал або хімічна речовина) здійснюється за допомогою груші, дозатора, тощо. Піпетування ротом суворо забороняється.

13.11.9.Перенесення посівів з матеріалом, чистих культур в межах заразної зони здійснюється в кюветах з бортиками або металевих біксах, окремо від об'єктів, що не підлягають знезараженню.

13.11.10.Після закінчення учбового заняття або роботи із заразним матеріалом усі заражені об'єкті з учбового класу видаляються, робочі місця знезаражуються.

13.11.11.Формування ємкостей для знезараження проводиться безпосередньо в учбових кімнатах. Знезараження матеріалу здійснюється за допомогою автоклавування, з обов'язковим контролем відповідно до МВ №15/6-5 від 28.02.91.

13.11.12.Всі учбові кімнати й інші приміщення, де проводиться робота з заразним матеріалом, повинні бути обладнані бактерицидними лампами.

13.11.13.На першому занятті усі студенти повинні пройти інструктаж з питань біологічної безпеки і безпеки праці в лабораторіях, а на другому - здати залік з цих питань, з особистим підписом кожного. Тільки після цього студенти можуть бути допущені до роботи із біологічним матеріалом.

13.11.14.Усі інші заходи, що стосуються охорони праці, виконання вимог протиепідемічного режиму, порядку ліквідації аварій в лабораторії, тощо здійснюються відповідно до діючих державних санітарних правил.

14.Порядок дій при ліквідуванні аварій та нещасних випадках під час роботи в лабораторіях

14.1. Мікробіологічні лабораторії повинні мати на випадок ліквідації наслідків аварії аптечку термінової медичної допомоги (далі аптечку). В аптечці повинні бути: 70° спирт, альбуцид, перекис водню, йод, перманганат калію в наважках по 0,05 (3 шт.), наважки деззсасобів (зберігати окремо), стерильна дистильована вода, набір антибіотиків специфічної дії, очні піпетки, шприц для приготування розчинів антибіотиків, ножиці, напальчники (1-2 на кожного працівника), рукавички гумові, лейко пластир і перев'язувальні матеріали.

Термін придатності препаратів і комплектність аптечки перевіряє відповідальна особа, призначена керівником підрозділу.

14.2.В лабораторіях дослідних інститутів, що проводять дослідження БПА зі зміненими властивостями, повинен бути запас препаратів для імунопрофілактики

та антибіотиків, що застосовуються при інфекціях, із збудниками яких працює лабораторія (на 3-4 особи).

14.3.При аваріях і нещасних випадках, пов'язаних з інфікуванням, отруєнням, пораненням, опіком, постраждалий (особисто або присутні працівники) зобов'язаний негайно сповістити про це завідуючого лабораторією.

14.4.При аварії під час роботи з інфекційним матеріалом (биття посуду, розприскування зі шприцу або піпетки, або при зараженні (розтині) тварин, а також в усіх випадках, що ведуть до забруднення заразним матеріалом навколишніх предметів, одягу або відкритих частин тіла працівників), персонал, який при цьому присутній, зобов'язаний негайно провести знезараження приміщення, обладнання і предметів, що могли бути інфіковані, а також провести самознезараження.

14.5.Для ліквідації наслідків аварії застосовують такі методи знезараження:

  • поверхню підлоги, столу, стільця або приладу, забрудненого заразним матеріалом, заливають дезрозчином або накривають серветкою з адсорбуючого матеріалу, рясно змоченою дезрозчином, яка повністю покриває площу забруднення;
  • забруднені стіни, бокові поверхні меблів, інвентар, прилади і апарати багато разів обмивають тампонами, рясно змоченими дезінфікуючими розчинами;
  • всі забруднені предмети, інструменти і матеріали занурюють в бак з дезінфікуючим розчином;
  • забруднений одяг знімають і замочують у дезінфікуючому розчині;
  • забруднене взуття обмивають тампонами, рясно змоченими дезрозчином.

14.6.Всі заходи по знезараженню при аварії виконують у захисних костюмах інструментами (пінцети, корнцанги, тощо) лікарі або лаборанти під наглядом лікаря. Молодший медичній персонал залучається до прибирання лише після закінчення знезараження.

14.7.Після закінчення робіт по знезараженню персонал знімає і здає для знезараження засоби індивідуального захисту, спецодяг і миється під душем.

14.8.Про аварію, що відбулася, і проведені заходи завідуючий лабораторією доповідає керівнику установи. Керівник установи вирішує питання про необхідність медичного нагляду.

14.9.Про всі нещасні випадки, свої і чужі помилки, що сталися при роботі з біологічним матеріалом, працівники зобов'язані інформувати керівника підрозділу.

14.10.Завідуючий лабораторією (керівник підрозділу) може тимчасово (до прийнятт." рішення керівником установи) відсторонити від роботи з БПА осіб, які допустил і порушення цих правил і працювали неуважно і недбало.

14.11.Особи, які систематично порушували ці правила можуть бути усунені від роботи з біологічним матеріалом розпорядженням керівника установи.

14.12.При аварії, пов'язаній з биттям посуду, в якому знаходил ись хімічні речовини, їх слід негайно нейтралізувати, після цього провести прибирання. До проведення перелічених заходів персоналу не дозволяється залишати приміщення без дозволу завідувача лабораторією, якщо подальше перебування в даному приміщенні не викличе небезпеки для здоров'я.

  • При проливанні неотруйних розчинів достатньо витерти поверхню столу ганчіркою, тримаючи її в гумовій рукавичці, після чого добре прополоскати ганчірку, вимити водою стіл і рукавички.
  • Якщо пролита кислота, поверхню засипають піском, потім видаляють просочений пісок лопаткою і засипають содою або 2% розчином аміаку, потім їх також видаляють і промивають це місце великою кількістю води.
  • При проливанні вогненебезпечних рідин негайно виключають всі газові пальники і нагрівальні прилади. Місце аварії засипають піском. Забруднений пісок збирають неметалевими совками.
  • При забрудненні отруйними речовинами спецодяг та рушники варто негайно перемінити і передати для нейтралізації і прання.
  • Пролита ртуть повинна бути негайно видалена за допомогою скляної пастки з гумовою грушею. Дрібні частки ртуті збирають ганчіркою, змоченою 0,1% розчином марганцевокислого калію з додаванням 5 см3 концентрованої соляної кислоти на 1 дм3. Рекомендується також застосовувати вологий папір. Крапельки ртуті, добре прилипають до вологого паперу, і можуть бути перенесені разом з ним в банку з водою. При збовтуванні води в банці, закритій гумовою пробкою, ртуть відділяється від паперу і падає на дно.

Крім механічного очищення поверхонь від ртуті обов'язково застосовують демеркуризацію хімічним засобом. Для цього рекомендується користуватися 0,2% розчином марганцевокислого калію, підкисленого соляною кислотою або 20% водним розчином хлорного заліза. Після демеркуризації в приміщенні обов'язково проводиться аналіз повітря на присутність парів ртуті.

14.13.У випадку загорання проводів або електроприладів їх необхідно негайно відключити і гасити полум'я за допомогою сухого вуглекислотного вогнегасника, покривала з азбесту або сухим піском, не торкаючись до електропроводів та приладів.

14.14.При виникненні пожежі персонал лабораторії повинен, повідомивши про це адміністрацію, самостійно приймати необхідні заходи для її ліквідації, а саме: негайно зачинити усі вікна, фрамуги, кватирки, виключити електроприлади, газові пальники і вентиляцію, винести з лабораторії горючі рідини, балони із зрідженими газами, лужні метали і фосфор; застосувати засоби пожежогасіння.

Полум'я необхідно гасити такими засобами:

  • лужні метали і фосфор - сухим піском;
  • при загоранні рідин (речовин), що змішуються з водою, або таких, що легко займаються - вогнегасниками, струменем води, піском, вовняною ковдрою;
  • при загоранні речовин, які не змішуються з водою - вуглекислотними вогнегасниками, піском, покривалами, починаючи з периферії. Категорично заборонено використовувати воду;
  • палаючі дерев'яні частини - всіма вогнегасячими засобами.

У випадку будь-яких непередбачених аварійних ситуацій персонал, що працює у боксі, повинен негайно скористатися звуковою сигналізацією і засобами пожежогасіння.

14.15.При пораненнях будь-якого ступеню, отруєннях, опіках постраждалому на місці надають першу допомогу і направляють його до медичної установи. При необхідності викликають лікаря на місце.

14.16.Надання першої допомоги:

При забрудненні заразним матеріалом:

  • відкриті ділянки тіла обробляють дезрозчинами або 70% етиловим спиртом;
  • при попаданні інфекційного матеріалу на слизові оболонки: рот прополіскують 0,5% розчином соди, або 0,05% розчином перманганату калію; очі промивають 0,05% розчином перманганату калію або закапують 30% розчин альбуциду; в ніс закапують 30% розчин альбуциду.

При нещасних випадках пов 'язаних з пораненням, укусом зараженою твариною або іншими порушеннями шкіряних покривів, необхідно видушити з ранки кров і обробити її настойкою йоду, при роботі з рикетсіями - додатково на рану покласти на 5 хвилин компрес з 5% розчином лізолу або зробити ванночку з того ж розчину.

При незначних забиттях забезпечити постраждалому органу спокій і прикладати до нього холодний компрес.

При порізах не торкатися до рани руками або сторонніми предметами, шкіру навкруги рани змастити йодом, накласти стерильну пов'язку і забинтувати. Якщо рана велика, потерпілого направляють до лікаря.

При термічних опіках уражене місце слід змочити етиловим спиртом або 3-5% розчином марганцевокислого калію і маззю від опіків або 3-5% розчином свіжовиготовленого таніну;

При важких опіках повинна бути надана спеціальна медична допомога. Якщо загорівся одяг, слід спочатку загасити полум'я, накинувши вовняну або азбестову ковдру або іншим способом, після чого зняти з постраждалого одяг і викликати лікаря.

При хімічних опіках необхідно видалити зі шкіри речовину, що викликала опік, відповідним розчинником, уражену частину тіла обробити спиртом.

При опіках їдкими речовинами, що розчиняються у воді (кислоти, луги) -швидко промити місце опіку великою кількістю води (для цього в лабораторії необхідно мати спеціальний гумовий шланг, який легко одягається на кран), потім (при опіках кислотою) вражену ділянку шкіри обробити 5% розчином питної соди, а при попаданні на шкіру лугів - 4% розчином оцтової або 2% розчином борної кислоти.

При попаданні в очі кислоти або лугу - промити їх струменем води, осушити рушником, після цього звернутися за медичною допомогою.

При попаданні кислот або лугів на одяг - негайно нейтралізувати уражену ділянку водним розчином аміаку, соди або кислоти.

При значних поверхнях опіку - обмити уражені ділянки водою і негайно викликати швидку допомогу.