4. Допоміжні будівлі і приміщення
4.1. Адміністративно-побутові комбінати (далі - АПК) шахт слід розміщувати поблизу головного стовбура, штольні, де виконуються спуск і підняття найбільшої кількості робітників. АПК повинні з'єднуватися з шахтним стовбуром, критим опалювальним переходом.
До інших місць спуску і підняття робітники доставляються пасажирським транспортом.
Температура повітря в автобусах, приміщеннях очікування транспорту, у переходах між АПК і надшахтними будівлями в холодний період не повинна бути нижче +18° C.
4.2. Склад санітарно-побутових приміщень АПК, їх улаштування і обладнання визначаються загальною кількістю працюючих і санітарною характеристикою виробничих операцій для окремих професійних груп. Усі робітники вугільних підприємств забезпечуються ними згідно з БНіП 2.09.04-87 "Административные и бытовые здания".
4.3. Душові АПК влаштовуються за типом санпропускників, повинні мати підлогу, яка забезпечує стік мильної води роздільно від кожної кабіни до задньої стінки, бути обладнані поличками для розміщення речей, столиками і водяними струминними килимками для обробки й обполіскування ніг. Вода для миття людей повинна відповідати вимогам державних санітарних правил і норм "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання". Мінімальна температура гарячої води повинна бути +37° C.
4.4. Гардеробні обладнуються шафами для роздільного зберігання робочого та домашнього одягу. Розташування шаф і вішалок у гардеробних повинно давати змогу проводити прибирання, дезінфекцію і дезінсекцію.
Для зберігання спецодягу працівників, які зайняті на роботах з використанням шкідливих хімічних речовин, гардеробні обладнуються шафами з автономною витяжною вентиляцією.
Контроль вмісту пилу в повітрі гардеробної спецодягу здійснюється згідно з ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ "Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны".
4.5. У складі АПК повинні бути приміщення спеціального санітарно-гігієнічного і медико-профілактичного призначення: оздоровчі пункти, фотарії прохідного типу, інгаляторії для проведення групових інгаляцій, приміщення для ручних (для тих, хто працює в контакті з віброінструментом) та ножних (для тих, хто працює із загальною вібрацією) ванн, приміщення для особистої гігієни жінок, дезінфекційні камери, сушилки та камери для знепилювання спецодягу.
4.6. У пральнях і приміщеннях для хімічної чистки спецодягу повинна бути інструкція, яка регламентує режим прання і знешкодження білизни, спецодягу і взуття та затверджується роботодавцем. Речовини, які використовуються для прання і хімчистки, повинні мати висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи.
4.7. Для тих, хто працює на відкритому повітрі, на лісних складах, у неопалюваних приміщеннях, при будівництві шахтних стовбурів, а також в інших випадках, коли температура повітря на робочих місцях нижче +10° C, необхідно передбачати приміщення для відпочинку та обігрівання робітників. Температура повітря в цих приміщеннях у зимовий та перехідний періоди року повинна бути в межах +22 - +24° C, швидкість руху повітря - не більше 0,2 м/с. У приміщеннях необхідно передбачати спеціальне обладнання для зігрівання рук і ніг, вішалки для одягу, пристрої для сушіння рукавиць, місця для сидіння. Приміщення мають бути забезпечені питною водою.
4.8. На вугільних розрізах при стаціонарних приміщеннях для відпочинку повинні бути обладнані душові або напівдушові установки з підігрівом води на сонці для застосування в теплий період року. Влітку повинні бути додатково влаштовані пересувні місця відпочинку під тентами, що розміщюються не далі 75 м від робочих місць.
4.9. На розрізах у разі розміщення їдальні понад 600 м при приміщенні обігріву додатково обладнується кімната для прийняття їжі. У цих випадках передбачаються пристрої для миття рук і посуду, а також шафа для його зберігання.
4.10. Для обігріву робітників, що обслуговують вибійні, магістральні і тимчасові конвеєри, бурильні верстати та інші механізми на віддалених дільницях, а також для шляхових робітників слід установлювати пересувні пункти обігріву, які обладнані опалювальними приладами.
Відстань від пунктів обігріву до робочих місць не повинна перевищувати 300 м.
4.11. У білястовбурових підземних виробках та в місцях очікування підземного транспорту повинні обладнуватися стаціонарні туалети. Їх слід розташовувати в камерах-нішах з гладкою бетонованою підлогою і влаштовувати стаціонарне освітлення та умивальник.
Для приймання нечистот необхідно використовувати асенізаційні вагонетки, що мають антикорозійне покриття. Приймальний люк вагонеток повинен легко відчинятися та щільно закриватися.
Підземний туалет повинен функціонувати за принципом пудрклозету. Пересувні туалети повинні мати закриту конструкцію, яка забезпечує зручне доставлення та очистку.
4.12. Асенізаційні вагонетки з підземних туалетів у міру їх заповнення, але не рідше двох разів на тиждень, повинні видаватися на поверхню в спеціально обладнаний зливний пункт. Робітничі дільниці в розрізах повинні бути забезпечені пересувними туалетами, які розміщуються не далі 100 м від робочих місць.
4.13. Прибирання підземних та наземних туалетів з дезінфекцією зовнішньої поверхні обладнання має проводитися щоденно.
4.14. Для працівників, які зайняті асенізаційними роботами, передбачається окремий санвузол, що включає душову з відділеннями зберігання спецодягу, особистого одягу, взуття, а також умивальник з теплою водою і дезінфекційними засобами. Приміщення для спецодягу повинно мати припливно-витяжну вентиляцію.
4.15. У підземних виробках біля шахтного стовбура повинні бути приміщення для шахтного оздоровчого пункту в спеціальній камері на шляху пересування працівників на роботу та з роботи.
5. Організація виробничих процесів
5.1. Загальні вимоги
5.1.1. Для всіх технологічних процесів, які супроводжуються утворенням і виділенням пилу, генерацією шуму, вібрації та іншими шкідливими факторами, передбачаються спеціальні заходи згідно зі СП "Санитарные правила организации технологических процессов и гигиенические требования к производственному оборудованию", ГОСТ 12.2.061-81 ССБТ "Оборудование производственное. Общие требования безопасности к рабочим местам", іншими документами, що регламентують боротьбу з пилом, шумом, вібрацією, підвищеною температурою та іншими шкідливими виробничими чинниками.
5.2. Вимоги до машин, механізмів, устаткування та обладнання
5.2.1. Машини, механізми, устаткування та обладнання (далі - гірнича техніка), які придбані за кордоном, та технології, що застосовуються на підприємствах, повинні відповідати ДНАОП 1.1.30-1.01-00 "Правила безпеки у вугільних шахтах", які затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України 22.08.2000 N 215 та зареєстровані в Міністерстві юстиції 17.10.2000 за N 715/4936.
5.2.2. Гірнича техніка, яка генерує шум та вібрацію, обладнується системами дистанційного управління. У разі потреби ручного управління машиною і контакту оператора з нею повинні застосовуватися засоби захисту (віброзахисні сидіння, каретки, віброізольовані площадки і підніжки, звуко- та віброізольовані кабіни та ін.), а також індивідуальні засоби захисту від шуму і вібрації.
5.2.3. На робочих місцях у підземних виробках, де неможливо досягти допустимих нормативних величин шкідливих факторів (мікроклімат, шум, вібрація, пил тощо), повинен здійснюватись захист робітників часом. Допустимі величини тривалості робочого часу в залежності від інтенсивності шкідливих виробничих факторів наведені в додатку. Додатком необхідно користуватися у разі, якщо діючі технічні та інші заходи не дають змоги знизити рівні шкідливих факторів на робочих місцях до величин, які регламентовані санітарними нормами.
5.2.4. При експлуатації і модернізації гірничої техніки необхідно керуватися діючими стандартами та нормативними документами.
5.2.5. Виробниче обладнання повинно відповідати антропометричним, фізіологічним, психофізіологічним характеристикам, гігієнічним вимогам щодо зберігання здоров'я людини.
5.2.6. Органи управління гірничої техніки повинні забезпечувати ефективність роботи з виробничим обладнанням.
Допустимі значення зусиль, що докладаються до органів управління, встановлюються в стандартах або технічних умовах на конкретне обладнання.
5.2.7. Технічні пристрої, які використовують для боротьби зі шкідливими факторами виробничого середовища, не повинні бути джерелами нових прикрощів.
5.2.8. Гірнича техніка підлягає контролю шумо-вібраційних параметрів кожен раз після проходження планово-профілактичного ремонту, монтажу та не менше 1 разу на рік у процесі експлуатації.
5.2.9. Експлуатація приладів з джерелами іонізуючого випромінювання повинна відповідати вимогам НРБУ-97 "Норми радіаційної безпеки України". При використанні лазерних пристроїв повинна бути унеможливлена дія лазерного випромінювання на працівників згідно з СанПіН "Санитарные нормы и правила устройства и эксплуатации лазеров".
5.3. Шахти
5.3.1. Проведення робіт з обладнання шахт і утримання підземних гірничих виробок повинно відповідати вимогам ДНАОП 1.1.30-1.01-00 "Правила безпеки у вугільних шахтах".
5.3.2. У кожному технологічному процесі повинні використовуватися засоби механізації не тільки основних, але й допоміжних робіт, які унеможливлюють або зводять до мінімуму важкий ручний труд.
5.3.3. Кліті для спуску людей в шахту, а також місця посадки і виходу людей із шахтного стовбура повинні бути обладнані пристроями, що захищають від капежу.
5.3.4. Перевезення людей в горизонтальних виробках обов'язкове, якщо відстань до місця роботи перевершує 1 км, а в похилих - якщо різниця між відмітками кінцевих пунктів виробки понад 25 м.
5.3.5. Для перевезення людей мають застосовуються спеціальні транспортні засоби. Пасажирські вагонетки повинні мати дах, глухі торцеві стінки і сидіння з теплоізолювальним покриттям.
Кабіни машиністів підземних локомотивів повинні бути захищені від зовнішнього шуму, мати дах, лобове скло для захисту органів зору і дихання, шкіри обличчя від зустрічного повітряного потоку, сидіння з віброізолювальним покриттям і органи управління, які задовольняють ергономічні вимоги.
5.3.6. У місцях збору та посадки робітників у транспортні засоби повинні бути передбачені камери очікування з обігрівом, які обладнані сидіннями, стаціонарним освітленням та сигналізацією, що завчасно попереджує про підхід транспортних засобів, а також телефонним зв'язком. Температура повітря в камерах не повинна бути нижчою +18° C і вищою +26° C.
5.3.7. Для зменшення пилоутворення та пиловиділення необхідно застосувати заходи, що передбачені проектом комплексного знепилювання та протипиловими паспортами виробничих дільниць (нагнітання води та спеціальних розчинів у гірничий масив, зрошування, пиловловлення), які повинні переглядатися щорічно або в разі зміни технології виробничого процесу. Протипилові проекти, паспорти повинні відповідати досягнутому рівню розвитку технічної науки в галузі боротьби з пилом на підприємствах.
5.3.8. При прохідницьких та очисних роботах із застосуванням з технологічною метою води високого тиску (понад 10 МПа) необхідно передбачати заходи захисту обслуговувального персоналу від бризок технологічної води та дрібних частинок вугілля і породи (захисні щити, спецодяг тощо).
5.3.9. Буріння пневматичними перфораторами, управління пневматичними лебідками, обслуговування поршневих та турбінних компресорів та іншого шумонебезпечного обладнання без засобів індивідуального захисту (далі - ЗІЗ) органу слуху забороняється. Для буріння шпурів та інших вібронебезпечних операцій необхідно застосовувати прилади, які забезпечують дотримання вимог санітарних норм локальної вібрації на робочих місцях.
5.3.10. Для зниження запиленості повітря і вмісту в ньому токсичних речовин, а також поліпшення мікроклімату, проведення нарізних виробок відбійними молотками на пластах крутого падіння слід здійснювати в попередньо пробуреній на всю висоту поверху скважині.
5.3.11. При застосуванні в шахтах спеціальних рідин, хімічних добавок і синтетичних речовин для боротьби з пилом, полімерних матеріалів для тепло- і гідроізоляції, а також для боротьби з раптовими викидами і зміцнювання гірничих масивів уміст шкідливих речовин в повітрі робочої зони не повинен перевищувати ГДК згідно з ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ "Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны".
5.3.12. У разі, якщо в рудничне повітря потрапляє декілька шкідливих речовин односпрямованої дії, їх сумарна ГДК у повітрі робочої зони розраховується згідно з формулою
n Xi
ГДК = S ------ <= 1, (5.1)
i ГДКi
де Хі - концентрація і-тої хімічної речовини в повітрі робочої зони, мг/м3;
ГДКі - її ГДК, мг/м3;
n - кількість речовин односпрямованої дії, які містяться у повітрі робочої зони.
Для умов одночасного утримання в рудничному повітрі метану (CH4) та вуглекислого газу (CO2 - оксид вуглецю IV) їх уміст у повітрі робочої зони може бути на рівні індивідуальних ГДК:
оксиду вуглецю IV - 8000 мг/м3 (0,4 об %), клас шкідливості третій;
метану (ОБРР) - 7000 мг/м3 (1 об %).
Аналогічно (на рівні індивідуальних ГДК) здійснюється контроль ГДК при одночасній дії метану, оксиду вуглецю (IV) та рудничного пилу.
5.3.13. Роботи, що пов'язані із застосуванням синтетичних і полімерних матеріалів, повинні виконуватися згідно з паспортом, у якому викладені схема, порядок виконання робіт, заходи безпечної праці, витрати матеріалів, їх концентрація, термін допуску людей до виробки після використання матеріалів, рекомендовані засоби індивідуального захисту, ГДК шкідливих речовин, що виділяються у повітря робочої зони та ГДР забруднення шкіри рук. Паспорти складаються адміністрацією шахти згідно з діючими технічними нормативами щодо застосування цих матеріалів з урахуванням висновку санітарно-епідеміологічної експертизи та карти даних небезпечних факторів. Робітники, які проводять роботи з полімерними матеріалами, повинні бути навчені безпечному виконанню робіт.
