3.27 Поздовжній похил пішохідних містків не повинен перевищувати 30 ‰ , як виняток - 40 ‰ , поперечний - 15-20 ‰ , висота - не менше від проїзної частини дороги.
ДБН В.2.3-5-.22
Штучні споруди на вулицях і дорогах
3.28 Елементи поперечного профілю на мостах, шляхопроводах, тунелях, естакадах та інших штучних спорудах, як правило, повинні бути такими самими, як і елементи поперечного профілю вулиць і доріг, що через них пропускаються.
На ділянках штучних споруд, як виняток, дозволяється звуження розділювальної смуги та тротуарів.
У межах двопрогонного шляхопроводу (тунелю) розділювальна смуга для вулиць безперервного руху може бути прийнята завширшки з установленням бар'єрної огорожі та влаштуванням з обох її боків запобіжних смуг.
У тих випадках, коли вулиця чи дорога не має розділювальної смуги, а рішення штучної споруди передбачає розміщення опор між проїзними частинами на вулиці, що примикає до штучної споруди, необхідно передбачати розширення проїзної частини для розміщення розділювальної смуги.
Розширення і звуження проїзної частини на штучних спорудах повинне сполучатися з проїзною частиною плавними кривими на ділянці завдовжки не менше , а також заокругленнями, встановленими для даної категорії вулиць і доріг.
3.29 Ширина тротуарів на штучних спорудах може бути зменшена відносно їх ширини на вулицях, що ними пропускаються (до магістралі категорією нижче), і призначатися за розрахунком, але не менше, м:
для магістралей безперервного руху 3,0
для магістралей регульованого руху та районного значення 2,25
У тих випадках, коли регулярний пішохідний рух відсутній, на транспортних естакадах і в тунелях обов'язково проектується службовий тротуар завширшки 0,75-, в особливо складних умовах— .
На вулицях безперервного та дорогах регульованого руху в межах штучних споруд, коли це можливо, слід передбачати рух пішоходів на окремих смугах поза штучною спорудою для уникнення підйому по сходах на висоту 6-. За умови влаштування тротуарів на штучних спорудах до них повинні бути влаштовані сходи в створі вулиць, що пересікаються.
3.30 Штучні споруди, як правило, слід розміщувати на прямих у плані ділянках вулиці (дороги). Улаштування мостів, шляхопроводів, естакад і тунелів на кривих у плані допускається як виняток при відповідному техніко-економічному обгрунтуванні та без зміни елементів плану в межах кривих. Найбільший поздовжній похил у межах штучних споруд не повинен перевищувати З0 ‰ . Решта елементів поздовжнього профілю повинні прийматися такими самими як на вулицях і дорогах, що перетинаються.
3.31 Угнутий поздовжній профіль на штучних спорудах не проектується. Увігнуті вертикальні криві необхідно вписувати таким чином, щоб вони закінчувались за 10- до початку штучних споруд. В усіх сумнівних випадках потрібно виконувати розрахунок відстані видимості, яка не повинна бути менше шляху, що проходить автомобіль при гальмуванні.
3.32 Величини найменших радіусів вертикальних кривих, а також розрахункові відстані видимості на вулицях і дорогах слід приймати згідно з таблицею 2.8.
У складних умовах проектування величини радіусів вертикальних кривих не слід приймати менше, м:
для опуклих кривих 2000
для угнутих кривих 500
У цьому разі на перетині магістралей у різних рівнях повинна бути обмежена швидкість руху транспортних засобів для забезпечення необхідної видимості в поздовжньому профілі.
3.33 На всій протяжності штучних споруд мостового типу повинні бути забезпечені умови безпеки руху, які будуть запобігати виїзду транспортних засобів за межі передбачених для них смуг проїзної частини та удари об елементи конструкцій. Для цього повинні передбачатися огородження бар'єрного типу заввишки 0,75-.
3.34 На вулицях і дорогах за умови пропуску всіх видів транспорту, включаючи трамвайні лінії, габарит за висотою над поверхнею проїзної частини під конструкцією штучної споруди слід приймати .
3.35 Відстань від верху головки рейки до низу виступних конструкцій штучних споруд, що розташовуються над залізничними коліями, слід приймати не менше, м:
для штучних споруд завширшки до (у нижній частині конструкції) 6,3
за ширини штучних споруд більше 6,5
ДБН В.2.3-5-2001 С.23
для пішохідних містків завширшки не більше ,
розташованих над коліями станцій, роз'їздів і обгінних пунктів 6,8
за ширини пішохідних містків більше 7,0
3.36 Габарити мостів, шляхопроводів і естакад допускається приймати на основі індивідуальних техніко-економічних обгрунтувань, враховуючи розміщення споруди, її архітектурно-композиційне значення, досвід експлуатації аналогічних споруд.
3.37 Мости, шляхопроводи, естакади, тунелі та труби проектуються за вимогами СНіП 2.05.03, СНіП 3.06.04, СНіП 11-44, СНіП Ш-44, ДСТУ Б В.2.3-1, ГОСТ 24451, ГОСТ 9238.
4 ЗЕМЛЯНЕ ПОЛОТНО
4.1 Земляне полотно вулиць і доріг населених пунктів проектується у комплексі з дорожнім одягом, виходячи з умов геометричної форми земляного полотна, стійкості конструкції дорожнього одягу та з урахуванням розташування проїзних частин нижче рівня прилеглих територій, газонів, тротуарів: у нульових відмітках (найбільш доцільний варіант), у рівні відміток планування прилеглої території, виїмці, напів-виїмці.
На окремих ділянках проектування земляного полотна можливе з підвищеними над прилеглою територією проїзними частинами (у відкосах або підпірних стінках) з розміщенням у сполученні з прилеглою територією місцевих проїздів або тротуарів і забезпеченням самостійного водовідведення з кожного з розташованих у різних рівнях елементів вулиці (дороги).
Примітка. Земляне полотно тротуарів, велосипедних доріжок, автостоянок і проїздів проектується згідно з вимогами, встановленими для земляного полотна вулиць і доріг. Зазначені елементи допускається влаштовувати як на відокремленому самостійному, так і на сумісному земляному полотні вулиць і доріг.
4.2 Проектування земляного полотна слід проводити з урахуванням погодно-кліматичних особливостей району та грунтово-гідрологічних умов ділянки будівництва, визначених наведеним у ДБН В.2.3-4 дорожньо-кліматичним зонуванням території України, вертикального планування прилеглих територій та функціонального призначення їх забудови, категорії вулиці (дороги), висоти насипу (глибини виїмки), типу дорожнього одягу, властивостей грунтів, які передбачається використовувати при спорудженні земляного полотна, та ступеня їх зволоження, вимог захисту населення від шуму, вихлопних газів автомобілів і пилу, умов виконання робіт, наявності та стану зелених насаджень і підземних комунікацій.
4.3 Поздовжні похили земляного полотна повинні відповідати запроектованим похилам дорожнього одягу, а поперечні - бути не менше 20 ‰ і спрямовуватись у бік лотків проїзних частин або дренажів (на газонах похил приймається у межах 5-10 ‰ ).
4.4 За ширини односхилої проїзної частини і більше, з урахуванням фільтраційної здатності піску підстильного шару, поверхні земляного полотна в обидва боки від осі односхилого проїзду надаються різнойменні похили, направлені один до лотка проїзної частини, інший - до борту розділювальної смуги з обов'язковим улаштуванням уздовж розділювальної смуги дренажу мілкого закладання.
4.5 На площах, автостоянках, розворотних кінцевих площадках громадського пасажирського транспорту зі значною їх шириною дну корита надається у поперечному профілі пилоподібний контур з прокладанням у понижених місцях дренажів мілкого закладання.
4.6 У звичайних планувальних, інженерно-геологічних і гідрогеологічних умовах земляне полотно вулиць і доріг повинне проектуватися згідно з типовими рішеннями, які використовуються в районах нового житлового будівництва, а також існуючої забудови з умовами, подібними районам нового будівництва.
Індивідуальна прив'язка типового рішення або індивідуальна конструкція земляного полотна розробляються за нестандартних архітектурно-планувальних або транспортних рішень вулиці чи дороги (при їх проектуванні в сформованих і заповідних зонах населених пунктів, вузлів у різних рівнях, підземних пішохідних переходів, ділянок сполучення з лініями метрополітену та колекторів, набережних, придорожніх шумозахисних споруд, ділянок з підземними інженерними спорудами та оглядовими колодязями), а також у випадках, визначених ДБН В.2.3-4.
ДБН В.2.3-5-.24
4.7 Контур земляного полотна зверху визначається типовим поперечним профілем вулиці чи дороги, а рішення нижнього його контуру, необхідність створення уступів у основі насипу, дренажного влаштування в земляному полотні, підпірних стінок та інших споруд, що забезпечують його стійкість - рельєфом місцевості.
Товщина конструкції дорожнього одягу проїзних частин і тротуарів, включаючи підстильні шари, визначає глибину корита відповідних елементів.
4.8 Найменшу ширину земляного полотна для розташування проїзних частин вулиць, доріг і площ необхідно приймати такою, що дорівнює ширині проїзної частини з резервом з кожного боку для влаштування піщаного дренажного шару під бордюром і кращого сполучення з шарами під прилеглими тротуарами.
За наявності в поперечному профілі бічних канав ширина земляного полотна збільшується на ширину двох узбіч.
4.9 Грунти, що використовуються для спорудження земляного полотна, класифікуються за походженням, складом, станом у природному заляганні, здиманням, схильністю до просідання та ступенем цементації льодом згідно з ДСТУ Б В.2.1-2.
4.10 Верхня частина земляного полотна (робочий шар) на глибину (від проектної відмітки поверхні земляного полотна) 1,0 і відповідно для цементобетонного і асфальтобетонного покриттів повинна бути укладена з грунтів, що не набрякають, що здимаються або не здимаються, підгрупи великоуламкових, підгрупи піщаних (окрім піску пилуватого), супіску легкого крупного. Товщина робочого шару з ґрунтів, що здимаються або мало здимаються, повинна влаштовуватися таким чином, щоб морозозахисний шар дорожнього одягу входив до його складу. Якщо товщина складає менше 2/3 глибини промерзання, то можливість використання в робочому шарі ґрунтів, які здимаються, визначається розрахунком на морозостійкість за результатами випробувань.
4.11 Ступінь ущільнення ґрунту робочого шару, який визначається коефіцієнтом ущільнення, повинен бути не менше 0,98. Допускається ущільнення ґрунту на глибину до з коефіцієнтом 1,00-1,05. У даному випадку переущільнена частина ґрунту вважається нижнім конструктивним шаром дорожнього одягу з розрахунковими характеристиками, які на 15-30 % перевищують показники нормально ущільненого ґрунту земляного полотна.
4.12 Не допускається без спеціальних досліджень і обгрунтувань використовувати в робочому шарі чорноземи, рослинний грунт, грунти біогенні (торфи, сапропелі), просадні ґрунти (леей та інші), жирні глини, мергелі, трепели, глинисті сланці. Можливість застосування в робочому шарі металургійних і доменних шлаків має підтверджуватися їх випробуванням на стійкість проти розпаду. Ці грунти в робочому шарі необхідно замінити або поліпшити, використовуючи гранулометричні добавки або в'яжучі матеріали. Грунт, який містить понад 10 % органічних в'яжучих речовин (гумус та ін.) за масою, підлягає заміні.
4.13 При спорудженні насипів пріоритет слід віддавати використанню місцевих ґрунтів і відходів промисловості. За необхідності прискорення будівництва (завершення осідання) насипу необхідно застосовувати дренажні (скельні, гравійні, піщані), слабкодренажні (супісі, легкі суглинки), а також недренажні грунти (важкі суглинки і глини), якщо їх ступінь зволоження і допустима вологість при ущільненні знаходиться у межах, наведених у ДБН В.2.3-4.
4.14 При проектуванні насипу з неоднорідних ґрунтів у верхні її шари включають ґрунти з більш високою дренажною здатністю. У процесі укладання шару дренажного ґрунту на шар ґрунту з меншими дренажними властивостями поверхні останнього придається поперечний похил не менше 40 ‰ у бік відкосів або споруд для відведення води.
4.15 Відсипку насипу необхідно передбачати на повну ширину з пошаровим ущільненням. Товщина шарів і їх поперечні похили назначаються з урахуванням властивостей грунту, умов та способів його ущільнення, застосовуваних машин і механізмів. Необхідна ступінь ущільнення грунтів під проїзною частиною і тротуарами, включаючи засипку котлованів і траншей, визначається ДБН В.2.3-4.
4.16 Виїмка при проектуванні вулиць і доріг може передбачатися для усієї вулиці в цілому або тільки проїзної частини залежно від загального планувального рішення та вертикального планування вулиці
ДБН В.2.3-5-2001 С.25
(району); у першому випадку у виїмці розташовуються всі елементи вулиці, у другому - тільки проїзна частина.
4.17 Крутизну укосів насипів і виїмок призначають залежно від властивостей грунтів, геологічних, гідрологічних і кліматичних умов місцевості, передбачуваних методів виконання робіт, а також від висоти насипу та глибини виїмки.
За висоти (глибини) насипу (виїмки) до крутизну укосів слід проектувати з похилами 1:3 - 1:5, а в обмежених умовах - не більше 1:1,5. За більшої висоти (глибини) насипу (виїмки), а також у випадках, обумовлених у п. 4.12, крутизну укосів слід приймати за ДБН В.2.3-4.
Укріплення укосів насипів і виїмок може бути здійснено висіванням трав або дернуванням, стабілізацією грунтів, улаштуванням збірних бетонних чи залізобетонних підпірних стінок або іншими засобами.
4.18 Як матеріал для насипів можна використовувати грунти та відходи промисловості, міцність яких у часі під впливом погодно-кліматичних умов зменшується незначно. У протилежному випадку мають бути передбачені заходи щодо захисту від впливу погодно-кліматичних факторів або підвищення стійкості насипу армуванням чи іншими засобами.
Для улаштування нижніх шарів насипів пропонується застосовувати золошлакові суміші ТЕС і ДРЕС, шахтні відвальні породи, відвали вуглезбагачення та інші техногенні грунти з урахуванням досвіду їх застосування в Україні.
