ДБН 360-92**. Містобудування планування і забудова міських і сільських поселень


Таблиця 6.2

--------------------------------------------------------------------

| Будинки (земельні | Відстань від будинків (меж, ділянок) |

| ділянки) установ і | установ і підприємств обслуговування, м |

| підприємств |---------------------------------------------|

| обслуговування | до червоної | до стін | до будинків |

| | лінії |житлових | загально- |

| |----------------|будинків | освітніх |

| | у | у | | шкіл, дитячих |

| |містах|сільських| | дошкільних |

| | | посе- | | установ |

| | | леннях | | |

|--------------------+------+---------+----------------------------|

|Дитячі дошкільні | 25 |25**) 50 | За нормами інсоляції та |

|установи і | | | освітленості |

|загальноосвітні | | | |

|школи (стіни | | | |

|будинку) | | | |

|--------------------+------+---------+----------------------------|

|Приймальні пункти | - | - | 20*) | 50 |

|вторинної сировини | | | | |

|--------------------+------+---------+---------+------------------|

|Пожежне депо | 10 | 10 | - | - |

|--------------------+------+---------+---------+------------------|

|Кладовища | 6 | 6 | 300 | 300 |

|традиційного | | | | |

|поховання і | | | | |

|крематорії | | | | |

|--------------------+------+---------+---------+------------------|

|Кладовища для | 6 | 6 | 100 | 100 |

|поховання після | | | | |

|кремації | | | | |

|--------------------+------+---------+---------+------------------|

|Ванни відкритих | 15 | 15 | 50 | - |

|басейнів | | | | |

|------------------------------------------------------------------|

|--------------- |

| *) Будинок із входами і вікнами. |

| **) Залежно від місцевих умов допускається зменшувати|

|відстані, залишаючи зелену захисну смугу завширшки не менше 6 м.|

|Числівник - відстані від меж ділянки, знаменник - відстані від|

|будинку. Відстань від меж ділянки до житлового будинку з вікнами|

|(у сільській місцевості) - не менше 10 м, до глухої стіни - 5 м. |

|------------------------------------------------------------------|

| Примітка 1. Ділянки дитячих дошкільних установ, заново|

|розміщуваних лікарень не повинні примикати безпосередньо до|

|магістральних вулиць. |

| Примітка 2. В умовах міської та сільської забудови, яка|

|склалася, рішення щодо реконструкцій капітального ремонту житлових|

|і громадських будинків, розміщення нових об'єктів у зонах, що|

|примикають до закритих кладовищ, приймаються за згодою з місцевими|

|органами санітарного нагляду залежно від природних умов (рельєф|

|місцевості, гідрогеологія тощо) і ступеня інженерного обладнання|

|території. |

| Примітка 3. Приймальні пункти вторинної сировини слід|

|ізолювати смугою зелених насаджень і передбачати до них під'їзні|

|шляхи для автомобільного транспорту. |

| Примітка 4. На земельній ділянці лікарні необхідно|

|передбачати окремі в'їзди в зони господарську і корпусів:|

|лікувальних - для інфекційних і неінфекційних лікарень (окремо) і|

|патолого-анатомічного. |

|------------------------------------------------------------------|

7 Транспорт і вулично-дорожня мережа

7.1 При проектуванні міських і сільських поселень слід передбачити єдину дорожньо-транспортну мережу поселень і районів, які тяжіють до них, для забезпечення зручних і безпечних зв'язків з усіма функціональними зонами, з іншими поселеннями системи розселення, місцями заміського відпочинку, з улаштуванням зовнішнього транспорту і автомобільними дорогами загальної мережі.

Витрати часу на пересування від місць проживання до місць прикладення праці для 90% трудящих (в один кінець), як правило, не повинні перевищувати: у містах з населенням понад 1 млн.чол. - 45 хв., від 500 тис. до 1 млн.чол. - 40 хв., від 250 до 500 тис.чол. - 35 хв., до 250 тис.чол. - 30 хв.

Примітка 1. Для тих, хто щоденно приїжджає на роботу у місто-центр з інших поселень, вказані норми витрат часу допускається збільшувати, але не більше ніж у два рази.

Примітка 2. Для жителів сільських поселень витрати часу на трудові пересування (пішохідні або з використанням транспорту) у межах сільськогосподарського підприємства, як правило, не повинні перевищувати 30 хв.

7.2 Пропускну здатність мережі вулиць, доріг і транспортних пересікань, кількість місць зберігання автомобілів слід визначати, виходячи з прогнозованого рівня автомобілізації на розрахунковий термін, автомобілів на 1000 чол.: 280-350 легкових автомобілів, включаючи 4-5 таксі, 2-3 прокатних і 3-4 відомчих автомобілів, та 25-40 вантажних автомобілів залежно від складу парку. Кількість мотоциклів і мопедів на 1000 чол. треба приймати 50-100 одиниць для міст з населенням понад 100 тис.чол. і 100-150 одиниць - для решти поселень.

Мототранспортні засоби повинні враховуватися з приведенням їх до одного розрахункового типу (легковому автомобілю) з використанням наступних коефіцієнтів:

легковий автомобіль – 1 (1 умовне машино-місце зберігання);

мотоцикли та моторолери з колясками, мотоколяски – 0,5 (2 одиниці на 1 умовне машино-місце зберігання);

мотоцикли та моторолери без колясок – 0,25 (4 одиниці на 1 умовне машино-місце зберігання);

мопеди, велосипеди – 0,1 (10 одиниць на 1 умовне машино-місце зберігання).

Коефіцієнти приведення інших транспортних засобів до легкового автомобіля при визначенні розрахункової інтенсивності руху на вулицях і дорогах приймаються згідно з ДБН В.2.3-4.

Рівень автомобілізації на першочерговий період визначається розрахунком, в основу якого закладаються досягнутий рівень автомобілізації, тенденція росту кількості автомобілів у даному місті, соціально-економічні передумови розвитку міста та регіону в цілому.

Примітка 1. Кількість автомобілів, які прибувають у місто-центр з інших поселень системи розселення і транзитних, визначається спеціальним розрахунком.

Примітка 2. Вказаний рівень автомобілізації допускається зменшувати або збільшувати залежно від місцевих умов, але не більше як на 20%.

Зовнішній транспорт

7.3 Для обслуговування пасажирських і вантажних перевезень, а також рухомого складу у межах міста і прилеглого району необхідно передбачати розвиток споруд і пристроїв різних видів міжселищного (дальнього міжміського і приміського) транспорту, їх призначення, потужність і розміщення визначаються, виходячи із ролі зовнішнього транспортного вузла в регіональній транспортній мережі, очікуваного обсягу соціально-економічних зв'язків, і повинні бути ув'язані з основними планувальними елементами системи розселення.

При розвитку і розміщенні транспортних комплексів за основу приймаються розробки спеціалізованих з того чи іншого виду транспорту проектних організацій, рішення і тенденції розвитку транспортної інфраструктури регіональних схем розселення, схем і проектів районного планування.

7.4 Залізниці й автомобільні дороги загальної мережі слід проектувати в обхід міст з організацією зручних з'єднань з усіма примикаючими до вузла лініями відповідно до чинних норм.

7.5 При розміщенні транспортних споруд і пристроїв слід резервувати території для їх розвитку на перспективу, передбачати улаштування санітарно-захисних зон і дотримання протипожежних вимог (склад земель з того чи іншого виду зовнішнього транспорту визначається Положенням про землі транспорту, а необхідні території - нормами відведення земель і нормами технологічного проектування окремих транспортних комплексів).

7.6 Пасажирські залізничні станції слід розміщувати з боку основної частини сельбищної території, забезпечуючи зручні транспортні зв'язки з центром міста, його житловими і промисловими районами, та проектувати переважно прохідного типу.

7.7 Пункти зупинок з примісько-міським пасажирським рухом необхідно розміщувати поблизу житлових й промислових районів, місць масового відпочинку й відвідування населенням, а також у зонах масової посадки на міський транспорт (станції метрополітену, пункти зупинок трамвая, автобусів, тролейбусів). Відстань між пунктами зупинок повинна прийматися в межах 1,5-3,0 км, а між зонними станціями - 10-20 км. При цьому пункти зупинок міських видів транспорту треба зміщувати на відстань не менше 50 м.

7.8 Між залізничними коліями, станціями і житловою забудовою необхідно дотримуватись санітарно-захисної зони, ширина якої (рахуючи від осі крайньої залізничної колії до будинків) встановлюється залежно від інтенсивності руху поїздів: на головних дорогах I, II, III категорій - 100 м, на станційних і під'їзних шляхах - 50 м.

Примітка. У кожному випадку не менше 50% площі санітарно-захисної зони повинно бути озеленено, її ширину до меж садових ділянок слід приймати не менше 50 м.

7.9 Кількість і спеціалізація вантажних станцій і вантажних дворів, що розвиваються, повинні встановлюватися виходячи із розміщення у плані міста промислових територій, сельбищних районів, сортувальних станцій. Залежно від конкретних умов вантажні станції слід розміщувати за сельбищними районами міста на внутрішньовузлових ходах, окружних дорогах, з'єднувальних гілках або спеціальних ходах, які обслуговують ряд промислових підприємств.

У великих транспортних вузлах доцільне кооперування вантажних і промислових станцій, що дозволить скоротити площі територій, зайнятих дорожніми пристроями, і підвищити економічну ефективність роботи транспорту.

7.10 Станції, які обслуговують наливні бази і бази з іншими небезпечними або курними матеріалами, слід розміщувати за межами житлових районів міста на відстанях, що забезпечують дотримання санітарно-гігієнічних вимог і вимог безпеки. Території для розміщення великих вантажних станцій повинні бути завдовжки 2,5-3 км і завширшки 300 м (30-100 га).

7.11 Вантажні двори слід розміщувати за межами сельбищної території, максимально наближаючи до основних споживачів і прикріплюючи до основних напрямків, забезпечуючи зручними транспортними зв'язками з тими районами міста, сортувальними і вантажними станціями, які вони обслуговують.

7.12 Сортувальні станції повинні бути винесені за межі міської забудови, а промислові - у відповідні промислові райони. За можливості їх треба об'єднувати. Для скорочення пробігів автомобільного транспорту їх слід розміщувати у районах масового навантаження й вивантаження вантажів, поблизу перевалочних пунктів і пунктів місцевої роботи (великих морських і річкових портів), залізничних обходів міст.

7.13 Існуючі малодіяльні під'їзні залізничні шляхи, які проходять по сельбищній території міста, слід при відповідному обгрунтуванні намічати до виносу з передачею того вантажообороту, що вони виконують, на автомобільний транспорт.

Заново споруджувані під'їзні залізничні шляхи слід розміщувати у смузі відведення магістральних залізниць, а вводи окремих промислових майданчиків - під кутом до під'їзного шляху.

7.14 У великих містах треба передбачати розміщення одного центрального автовокзалу для далекого міжміського (кінцевого і транзитного) сполучення і декількох (однієї - трьох) приміських пасажирських автостанцій, розміщуваних у серединній або периферійній зоні міста на основних, найбільш завантажених приміським автобусним сполученням виходах автомобільних доріг, поблизу станцій швидкісного пасажирського транспорту. Бажано забезпечити прямий безпересадочний транспортний зв'язок з центром міста, великими житловими й промисловими районами, ринками й вокзалами інших видів зовнішнього транспорту.

У малих і середніх містах автовокзали або автостанції допускається наближати до центральних районів, включаючи їх у комплекси громадських і торгових центрів. Доцільно створювати, в основному, об'єднані залізнично-автобусні станції з розвинутою мережею внутрішньоміських, головним чином, автобусних, підвідних видів транспорту.

7.15 У місті-центрі системи розселення слід передбачати розміщення вантажних автостанцій.

У містах з розвинутим зовнішнім транспортним вузлом вантажні автостанції треба розміщувати поблизу промислово-складських районів, віддалених від залізничних і водних вантажних пристроїв, поряд з магістралями переважно вантажного руху, а при великому обсязі робіт з перевантаження вантажів з одного виду транспорту на інший - суміщувати із спорідненими за технологією комплексами. При відведенні території для будівництва вантажних автостанцій залежно від обсягу й характеру виконуваних операцій загальні розміри ділянки рекомендується приймати у межах 0,3-2,0 га.

7.16 Можливими місцями розташування мотелів і кемпінгів на підходах до міст є ділянки на автодорогах I і II технічних категорій, поблизу місць масового відпочинку трудящих, у мальовничих та історичних місцях. Площа території мотелів і кемпінгів визначається виходячи з норм 75-100 кв.м і 135-150 кв.м на одне місце.

7.17 Станції технічного обслуговування і автозаправочні станції (АЗС) для обслуговування заміського автотранспорту необхідно розміщувати біля автомобільних доріг (АЗС, як правило, з двох боків) при в'їздах у населені пункти або при виїздах з них, суміщуючи з готелями, ресторанами та іншими будинками дорожньо-транспортної служби. Розмір ділянки станцій технічного обслуговування і автозаправочних станцій повинен прийматися залежно від їх класу у межах 0,3-0,5 га. Біля в'їздів у найзначніші, значні і великі міста необхідно передбачати мийні пункти.

7.18 Аеропорти слід розміщувати у приміських зонах міст з річним пасажирооборотом до 1 млн.чол. у 30-40-хвилинній транспортній доступності від міста-центру (відстань 20-30 км) і обслуговувати декілька близько розміщених населених пунктів. Необхідність створення другого аеропорту виникає у містах з кількістю населення 800-1000 тис.чол. (річний пасажирооборот від 1 до 5 млн.чол.) з їхньою спеціалізацією для пасажирів міждержавних, міжобласних і місцевих повітряних ліній.

Якщо аеропорт знаходиться біля або в оточенні міської забудови, розглядається питання про його винесення або використання для зльоту й посадки тільки легких літаків і вертольотів.

7.19 Міські аеровокзали слід споруджувати у кожному місті, у якому є аеропорт, а також у містах, розташованих у зоні обслуговування даного аеропорту, де на перспективу очікується пасажирооборот не менше 2 млн.чол. на рік і аеропорт віддалений від межі міської забудови не менше як на 15 км.