Для створення стійкості насипної частини слід:

- осушити основу шляхом відведення поверхневих вод;

- розпушити основу насипу на схилах до 11% при недренажних ґрунтах;

- зробити уступи висотою 1 - 1,5 м по основі насипу, на узгір'ях - більше за 11%;

- пошарово ущільнити насип.

В окремих випадках для стійкості насипу потрібно влаштовувати кам'яні банкети вздовж основи насипу.

8.4.4. Траншеї на поздовжніх схилах до 22° включно необхідно розробляти одноківшовими екскаваторами, не застосовуючи анкерів. На схилах більше за 22° потрібно утримувати екскаватори рухомими якорями згідно з розрахунком. У скельних ґрунтах на поздовжніх схилах більше за 10° для визначення стійкості екскаваторів їх потрібно перевіряти на ковзання. Як якір при роботі екскаваторів на крутих схилах повинні використовуватися трактори, бульдозери, лебідки. Утримуюче пристосування потрібно розташовувати звичайно, на вершині схилу на горизонтальних майданчиках і з'єднувати з екскаватором тросом відповідної довжини. На поздовжніх схилах до 22° включно розробка ґрунту одноківшовими екскаваторами дозволяється в напрямі як знизу вгору, так і зверху вниз по схилу. На схилах більше за 22 0 робота одноківшового екскаватора з прямою лопатою дозволяється в напрямі знизу вгору по схилу уперед ковшем, а екскаватора зі зворотною лопатою - зверху вниз ковшем назад по ходу робіт.

8.4.5. Робота роторних екскаваторів без якоря в ґрунтах IV категорії дозволяється на поздовжніх схилах до 35° включно під час руху зверху вниз. При схилах 36 - 45° необхідно застосовувати якорі.

8.4.6. Риття траншей одноківшовими екскаваторами при поздовжньому схилі 35° і вище та роторними екскаваторами при схилі більше за 45° потрібно виконувати спеціальними прийомами згідно з проектом виконання робіт.

8.4.7. На схилах великої крутості, коли працювати на одноківшових екскаваторах важко, траншеї невеликої протяжності необхідно розробляти бульдозерами лотковим способом пошарово зверху вниз із застосуванням якорів.


8.5. Робота в кар’єрах (заготівля ґрунту)


8.5.1. Під час розробки кар'єрів екскаваторами максимальна висота уступу повинна бути не більше максимальної висоти різання екскаватора.

8.5.2. Після тривалої перерви або після зливових дощів працювати в кар'єрі дозволяється тільки після того, як забій буде оглянутий особою, відповідальною за виконання робіт. Необхідно спостерігати за станом забою весною в період танення снігу й літом після сильного зволоження ґрунту опадами.

8.5.3. У разі появи тріщин в укосах або обвалення окремої земляної маси забою необхідно негайно припинити роботу і вивести працівників із забою. Роботу можна продовжити тільки після огляду забою керівником робіт і усунення небезпеки обвалу.

8.5.4. Виїзди і проїзди, які влаштовуються в кар'єрі, повинні бути достатньої ширини для одночасного пропуску транспортних засобів і пішоходів. Ширина узбіччя проходу пішоходів повинна бути не менше за 1 м.


8.6. Робота в скельних ґрунтах


8.6.1. Під час проведення вибухових робіт для підпушування скельних порід необхідно керуватися вимогами ДНАОП 0.00-1.17-92 “Єдині правила безпеки при вибухових роботах" та СНиП III – 42-80.

8.6.2. Вибухові роботи повинні виконуватися підривниками під керівництвом особи технічного нагляду за письмовими нарядами з ознайомленням під розпис у відповідних нарядах - путівках і проводити тільки в місцях, що відповідають вимогам правил та інструкцій з безпеки робіт.

Без письмових нарядів допускається виконувати вибухові роботи з ліквідації або попередження аварійних ситуацій.

8.6.3. До керівництва вибуховими роботами допускаються особи, що мають вищу або середню гірничотехнічну освіту, або закінчили спеціальні учбові заклади або курси, що дають право керування вибуховими роботами і які отримали Єдину книжку підривника (майстра-підривника).

8.6.4. Вибухові роботи повинні виконуватися підривниками (майстрами-підривниками) чоловічої статі віком не молодше 19 років, які навчені і мають Єдину книжку підривника (майстра-підривника).

На допомогу підривнику дозволяється призначати помічників. Вони повинні бути проінструктовані і під безпосереднім керівництвом та контролем підривника можуть виконувати роботи, не пов'язані з використанням засобів ініціювання й патронів-бойовиків.

8.6.5. Вибухові роботи у високогірних районах і гірничо-пересіченій місцевості повинні проводитися за умови виконання вимог нормативних актів.

8.6.6. Вибухові роботи в охоронній зоні відкритого або закритого (заглибленого) магістрального трубопроводу можуть проводитися тільки за наявністю письмової згоди підприємства (організації), що експлуатує трубопровід. Для отримання згоди на їх проведення виконавець вибухових робіт зобов'язаний представити експлуатуючому трубопровід підприємству (організації) на узгодження проект на вибухові роботи. Такий проект повинен відповідати вимогам ДНАОП 0.00-1.17-92 і забезпечувати збереження трубопроводу, споруд (перекачувальних станцій та ін.), а також дотримання інших умов, встановлених підприємством, що експлуатує трубопровід.


9. Зварювально-монтажні роботи

9.1. Загальні вимоги


9.1.1. Зварювально-монтажні роботи слід виконувати згідно з вимогами ДНАОП 0.00-1.16-96, ДНАОП 0.00-1.21-98, ДНАОП 0.00-1.27-97, ДНАОП 0.00-8.14-97, ДНАОП 1.1.10-1.04-01, НАОП 1.4.10-1.04-86, НАОП 1.4.74-1.11-73, ДСТУ 2448-94, ДСТУ 2456-94, ДСТУ 2489-94, ГОСТ 3242-79, ГОСТ 12.3.003-86 і Правил пожежної безпеки в Україні.

Електрозварювальне обладнання повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.2.007.8-75 та ПУЭ.

9.1.2. До зварювання магістральних трубопроводів допускаються тільки кваліфіковані зварники не молодше за 18 років, що пройшли курс навчання, здали випробування на право зварювання труб згідно з ДНАОП 0.00-1.16 - 96, отримали посвідчення зварника і мають стаж виконання зварювальних робіт за присвоєною кваліфікацією не менше 6 місяців.

Електрозварники згідно з ДНАОП 0.00-1.21-98 повинні мати ІІ кваліфікаційну групу з електробезпеки. Електрозварники, яким надано право самостійного підключення зварювального обладнання до електромереж, повинні мати ІІІ групу з електробезпеки.

9.1.3. Для запобігання від бризок розплавленого металу і випромінювання зварювальної дуги (ультрафіолетового та інфрачервоного) зварник повинен носити спецодяг згідно норм, спецодяг, спеціальний шолом (брюки необхідно надягати зверху взуття), мати рукавиці – краги; а очі захищати спеціальною маскою або щитком згідно з ГОСТ 12.4.035-78* із світлофільтром. Світлофільтри потрібно підбирати з урахуванням сили струму, що застосовується для зварювання, за даними таблиці 7.

Таблиця 7. Класифікація світлофільтрів.

Класифікація світлофільтрів у залежності від сили струму

Сила зварювального
струму, А

Світлофільтри

О Позначення

Класифікаційний номер

Від 20 до 50

С-4

9

Понад 50 до 150

С-5

10

Понад 150 до 250

С-6

11

Понад 250 до 350

С-7

12

Понад 350 до 500

С-8

13

Понад 500 до 600

С-9

14

Перед світлофільтрами необхідно вставляти звичайне скло і замінювати його по мірі забруднення.

Слюсарі, які працюють разом з електрозварником, повинні бути забезпечені захисними окулярами, згідно з ГОСТ 12.4.013-85Е, В-3 (класифікаційний номер 4) із спеціальним склом світлофільтрами Г-1, що захищають очі від ультрафіолетових і теплових променів. Окуляри потрібно надягати під час роботи на відстані не менше за 10 м від місця зварювання.

Одяг повинен бути чистим і не мати плям паливно-мастильних матеріалів або бензину.

9.1.4. Зварювальні роботи повинні проводитись у спеціально відведеному для цієї мети приміщенні (місці), яке оснащене устаткуванням та інструментом.

9.1.5. Зварювальні роботи на стаціонарних постах у приміщеннях повинні виконуватися при працюючій вентиляції.

9.1.6. Тимчасові місця зварювання необхідно огороджувати вогнестійкими ширмами, щитами та забезпечувати засобами пожежогасіння.

9.1.7. Виконання працюючими зварювальних робіт на території діючих підприємств на тимчасових робочих місцях, дільницях, площадках, де це не передбачено технологічним процесом, дозволяється тільки після проведення цільового інструктажу та оформлення наряда-допуску.

9.1.8. Під час виконання електрозварювальних робіт на відкритому повітрі над зварювальними постами слід споруджувати навіси з вогнестійких матеріалів. При відсутності навісів згідно з ДНАОП 0.00-1.21-98 електрозварювальні роботи під час дощу або снігопаду повинні бути припинені.

9.1.9. Правити вм'ятини на кінцях труб слід за допомогою спеціального пристосування або домкратом. При цьому необхідно закріпляти труби упорними башмаками проти розкочування. Так само потрібно закріпляти окремі труби і секції з труб, що готуються до збирання і зварювання, або зварені й підготовлені до відвантаження.

9.1.10. Під час зачистки кінців труб і зварного шва необхідно користуватися захисними окулярами згідно з ГОСТ 12.4.013-85Е.

9.1.11. У процесі роботи необхідно стежити за справним станом ізоляції струмоведучих проводів, пускових пристроїв і рукоятки електродотримача. Не допускається попадання на них води і масла, дизельного палива та інших нафтопродуктів. У разі пошкодження ізоляції зварювання потрібно припинити до повного усунення несправності. Необхідно стежити за тим, щоб на обмотки генератора не потрапляли вода або масло.

9.1.12. Електродотримач повинен відповідати ГОСТ 14651-78*, міцно втримувати електрод, мати просте й надійне з'єднання зі зварювальним проводом.

Забороняється застосування саморобних електродотримачів, а також користування електродотримачами, у яких порушена ізоляція держаків.

9.1.13. Перш ніж запалити зварювальну дугу, зварник повинен попередити про це оточуючих працівників і опустити захисну маску на обличчя. При одночасному зварюванні одного і того ж стику декількома зварниками вони повинні попередити один одного і слюсарів-складальників про запалювання зварювальної дуги. Для запобігання працюючих унизу зварників від опіків бризками розплавленого металу потрібно використати інвентарні захисні козирки.

9.1.14 У зоні виконання робіт по монтажу і зварюванню стиків забороняється знаходитись стороннім або не зайнятим безпосередньо на цих роботах особам.

9.1.15. При застосуванні зовнішніх центра торів необхідно слідкувати за зношенням ланок. Зношені ланки (секції) необхідно своєчасно замінювати.


9.2. Заготівля секцій на зварювальній монтажній базі


9.2.1. Зварювальна монтажна база повинна будуватися відповідно до типового проекту виконання робіт. Відстань від зварювальних стендів повинна бути:

- до штабелю з трубами не менше за 30 м;

- до складу паливно-мастильних матеріалів не менше за 80 м;

- до приміщення обігріву робітників не менше за 40 м;

- до ампулосховища не менше за 70 м;

- до стенда контролю якості зварних з'єднань не менше за 50 м.

Ширина проїздів між установками, агрегатами й обладнанням повинні бути не менше за 5 м.

9.2.2. Для перевірки роботи окремих вузлів, агрегатів і взаємодії систем бази потрібно перед початком її експлуатації виконати обкатку.

9.2.3. Перед обкаткою необхідно провести зовнішній огляд бази і перевірити:

- затягування кріплень;

- правильність з'єднання штекерних роз'ємів;

- рівень масла в редукторах;

- наявність мастила у деталях, що труться і в гідравлічній системі.

Гідравлічну систему забороняється заправляти, якщо масло, що знаходиться в ній, забруднене сторонніми домішками.

9.2.4. Після обкатки вхолосту трубозварювальну базу випробовують під робочим навантаженням.

Приймання бази в експлуатацію здійснює комісія, яка призначається наказом керівника зварювально-монтажної організації. Приймання бази в експлуатацію оформляється актом за формою додатку 5.

9.2.5. Стелажі на зварювальних базах потрібно монтувати з труб або рейок у вигляді жорсткої зварної конструкції у горизонтальній площині. Штабелювання труб на складальній частині стелажу не допускається. Стелажі згідно з ГОСТ 12.1.030-81* повинні мати контурне заземлення з опором у період найменшої провідності ґрунту не більше за 4 Ом.

9.2.6. Для освітлення робочих місць у темний час доби відповідно з ГОСТ 23274-84 і ГОСТ 12.1.013-78 повинні застосовуватися стаціонарні світильники напругою 127 або 220 В, підвішені на висоті не менше за 2,5 м, а при меншій висоті підвісу стаціонарні світильники повинні бути розраховані на напругу не вище за 42 В. Напруга переносних світильників не повинна перевищувати 12 В.

9.2.7. На зварювальних базах робоче місце електрозварника, згідно з ГОСТ 12.3.003-86* , повинно бути обладнане кабіною (укриттям) із вентиляцією, пристосуванням і освітленням.

9.2.8. Приєднання та від’єднання від мережі електрозварювальних установок, згідно з ДНАОП 0.00-1.21-98, повинні виконувати тільки електротехнічні працівники, які експлуатують цю електромережу.

9.2.9. Приєднання зварювальних установок до електричної мережі виконується згідно з ГОСТ 12.3.003-86* тільки через комутаційні апарати. Забороняється безпосереднє живлення зварювальної дуги від силової, освітлювальної та контактної мереж.

9.2.10. Перед приєднанням електрозварювальної установки слід провести зовнішній огляд всієї установки і переконатися в ії справності. Особливу увагу при цьому потрібно звернути на стан контактів та заземляючих провідників, справність ізоляції робочих проводів, наявність і справність захисних засобів. У разі виявлення будь-яких несправностей зварювальну установку включати забороняється.

9.2.11. Перед приєднанням електрозварювальної установки до електромережі необхідно, у першу чергу, заземлити ії, а при від’єднанні, навпаки, спочатку від’єднати установку від електромережі, а потім зняти заземлення.

9.2.12. Напруга холостого ходу електрозварювальних установок змінного струму згідно з вимогами ГОСТ 12.2.007.8-75* не повинна перевищувати 80 В, а установок постійного струму -100 В.