Безпечні відстані, вказані в таблиці, є орієнтовними, тому в кожному конкретному випадку (для даного дефектоскопа і коліматору, що застосовується або ампулопроводу) перед початком роботи з просвічування зварних швів, ці відстані дефектоскопісти уточнюють за допомогою радіометра.

9.7.22. Якщо втрачене гама-джерело, необхідно негайно видалити всіх з передбачуваної зони опромінення, визначити цю зону попереджуючими знаками і повідомити про те, що трапилося своєму начальнику та інженеру з охорони праці, органам санітарного нагляду і внутрішніх справ для вживання термінових заходів щодо пошуку джерела випромінювання за допомогою пошукових радіометрів.

9.7.23. В аварійних випадках, викликаних порушенням цілості джерела випромінювання і радіоактивним забрудненням, необхідно:

- видалити всіх людей на безпечну відстань, захистити місце аварії і встановити попереджуючі знаки про радіаційну небезпеку;

- засипати місце забруднення землею, піском, тирсою;

- повідомити про те, що трапилося своєму начальнику (керівництву) для вживання термінових заходів щодо збору радіоактивної речовини і знешкодження забрудненої дільниці, а також повідомити місцеві органи санітарного нагляду, Держатомрегулювання, МВС й штабу цивільної оборони або МНС.

9.7.24. Ліквідувати аварію необхідно після того, як будуть отримані спеціальні вказівки від місцевих органів санітарного нагляду. Ліквідацію аварії повинні проводити особи, що знають правила робіт із радіоактивними речовинами.

9.7.25. У всіх осіб, що знаходилися в небезпечній зоні або в транспорті, повинні бути перевірені на радіоактивну забрудненість одяг і тіло. Якщо виявлені недопустимі радіоактивні забруднення, то одяг необхідно зібрати в збірники-контейнери і направити на захоронення в спецмогильники.

Якщо радіоактивна забрудненість виявилася на кистях рук, то їх треба негайно вимити, а при радіоактивній забрудненості тіла потрібно прийняти душ.


9.8. Рентгенівська дефектоскопія зварних з’єднань


9.8.1. До проведення рентгенівської дефектоскопії допускаються особи не молодше за 18 років, що пройшли спеціальне навчання і атестацію відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.27-97 і мають ІІ рівень в секторах 3, 10, 11, 14, та IІІ кваліфікаційну групу з електробезпеки.

9.8.2. Рентгенівські апарати видає дефектоскопістам відповідальна особа на основі письмового дозволу керівництва будівельно-монтажної організації )дільниці) з реєстрацією в журналі видачі.

9.8.3. Під час просвічування зварених стиків труб рентгенівськими апаратами необхідно встановити небезпечну зону, кордон якої визначити знаками, що вказують на радіаційну небезпеку добре видимими на відстані не менше за 3 м. Якщо можливо - просвічування потрібно проводити в неробочий час технологічних бригад.

9.8.4. Під час просвічування зварних швів дефектоскописти повинні знаходитися на безпечній відстані від місця просвічування. Роботи повинні виконуватися двома працівниками, один з яких спостерігає за небезпечною зоною, а другий безпосередньо здійснює просвічування.

9.8.5. Для забезпечення безпеки дефектоскопістів під час просвічування зварних з'єднань необхідно:

- просвічувати зварні шви в разі мінімально можливого кута розходження робочих пучків випромінювання, використовуючи для цього коліматори (діафрагми) і тубуси;

- встановлювати у разі необхідності за звареним швом секції, що просвічується, захисний екран, що перекриває пучок випромінювання;

- направляти пучок випромінювання в сторону від робочих місць;

- обмежувати час просвічування зварних швів шляхом використання високочутливих плівок, посилюючих екранів;

- розміщувати пульт управління пересувних і переносних рентгенівських апаратів на такій відстані від блоку рентгенівського випромінювання, яке забезпечує безпечні умови праці дефектоскопістів (не менше за 15 м).

9.8.6. Під час просвічування зварних швів за допомогою переносних і пересувних рентгенівських апаратів радіаційний контроль, згідно з ОСПУ-01, проводять в наступні терміни:

- вимірювання потужностей експозиційних доз рентгенівського випромінювання на відстані 1 м від поверхні рентгенівського випромінювання (при закритому вихідному вікні рентгенівської трубки) - не рідше двох разів на рік;

- перевірку нестаціонарних захисних пристроїв (ширм, екранів) або при виявленні видимих пошкоджень - не рідше двох разів на рік;

- вимірювання потужностей експозиційних доз рентгенівського випромінювання на робочих місцях дефектоскопістів - один раз у квартал, а також кожний раз при зміні умов просвічування (збільшення потужностей рентгенівського апарату, зміна режиму його експлуатації, конструкції захисних пристроїв);

- вимірювання індивідуальних доз опромінення дефектоскопістів - постійно.

9.8.7. Результати радіаційного контролю необхідно реєструвати в спеціальному журналі. Індивідуальні дози опромінення персоналу реєструють один раз у на два тижні. Квартальні і річні дози опромінення персоналу, а також сумарні дози опромінення за весь період роботи реєструють у картках обліку індивідуальних доз.

9.8.8. Інженерно-технічні працівники трубозварювальної бази зобов'язані забезпечити своєчасне і якісне проведення радіаційного контролю і правильне ведення документації щодо обліку індивідуальних доз опромінення.

За узгодженням з органами санітарно-епідеміологічної служби радіаційний контроль може здійснювати один із дефектоскопистів.

9.8.9. Під час роботи з імпульсним рентгенівським апаратом без спеціальних заходів захисту дефектоскопіст повинен знаходитися на відстані не менше за 10 м від високовольтного блоку.

9.8.10. Після закінчення просвічування зварного шва необхідно:

- перевести перемикач мережі в положення “вимкнено”;

- натиснувши кнопку “розряд конденсатора”, пересвідчитися за допомогою приладу в тому, що накопичувальний конденсатор розрядився до нуля;

- від'єднати високовольтний кабель і шланги подання напруги;

- укласти апарат у пакувальний футляр.

9.8.11. Доступ до елементів, що знаходяться всередині захисного кожуха, дозволяється тільки після зняття залишкової напруги з накопичувального конденсатора.

Забороняється працювати на імпульсному рентгенівському апараті без кришки захисного кожуха накопичувального конденсатора.


9.9. Вимоги безпеки при роботі з ультразвуковим дефектоскопом


9.9.1. До проведення контролю зварних стиків трубних секцій ультразвуковим методом допускаються особи не молодше за 18 років, що пройшли спеціальне навчання й атестацію відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.27-97 і мають ІІ рівень в секторах 3, 10, 11, 14, та IІІ кваліфікаційну групу з електробезпеки.

9.9.2. Роботи з ультразвукового контролю згідно з дозволяється проводити тільки справним і настроєним дефектоскопом, що має плавкі запобіжники і надійне заземлення.

9.9.3. Штепсельні розетки для переносних дефектоскопів необхідно забезпечити спеціальним контактом для приєднання заземляючого провідника. Конструкція штепсельного з'єднання повинна виключати можливість використання струмоведучих контактів, призначених для заземлення. Заземлюючий контакт штепсельної розетки повинен бути електрично сполучений з її корпусом.

9.9.4. Живлення дефектоскопа від мережі необхідно здійснювати через стабілізатор напруги або автотрансформатор. Зміну запобіжників потрібно проводити тільки при відключеному електроживленні.

9.9.5. Під час короткого замикання або інших несправностях аварійного характеру необхідно негайно відключити дефектоскоп від мережі і розрядити електролітичний конденсатор на корпус приладу. Повторне включення дефектоскопу в мережу допускається тільки після повного усунення виявлених несправностей.

9.9.6. Під час перевезення і роботи з дефектоскопом необхідно ретельно оберігати від ударів електронно-променеву трубку, оскільки осколки трубки що розірвалася, можуть поранити.

9.9.7. Дефектоскопісту забороняється:

- проводити ремонт пошкодженого дефектоскопу;

- включати в мережу дефектоскоп із знятим кожухом;

- застосовувати саморобні запобіжники, не відповідні номіналу дефектоскопа;

- користуватися штепсельними розетками без кришок, а також включати дефектоскоп за допомогою оголених проводів без вилок;

- залишати без нагляду включений в мережу дефектоскоп.

9.9.8. Після закінчення роботи дефектоскоп повинен бути вимкнений, а вилка для з'єднання вийнята з розетки.

9.9.9. Робоче місце дефектоскопіста необхідно утримувати в чистоті і не захаращувати сторонніми предметами.

Обладнання, що використовується дефектоскопистом (посудини з контактуючою рідиною, обтиральні матеріали, дрантя, папір) потрібно зберігати в металевих ящиках.


10. Ізоляційно-укладальні роботи

10.1. Загальні вимоги


10.1.1. Під час виконання протикорозійних робіт і теплової ізоляції (ізоляційних) у трасових і стаціонарних умовах необхідно керуватися вимогами проектної документації, СНиП III – 42-80, СНиП 2.04.14-88, СНиП 3.04.03-85, СНиП ІІІ –4- 80*, ГОСТ 25812-83, ГОСТ 12.3.016-87, ГОСТ 12.3.038-85.

10.1.2. До виконання робіт з нанесення ізоляції, згідно з ГОСТ 12.3.016-87, допускаються особи не молодше 18 років, які пройшли відповідне навчання, інструктаж і перевірку знань вимог безпеки згідно з ДНАОП 0.00-4.12-99 і які мають відповідне посвідчення.

Повторний інструктаж та перевірка знань з охорони праці проводяться не рідше ніж один раз на три місяці з відміткою в журналі.

10.1.3. Робочі місця по нанесенню ізоляції на труби згідно з ГОСТ 12.3.016-87 повинні бути обладнані відповідними вентиляційними пристроями. Бітумоплавильні котли і пристрої по нанесенню ізоляції повинні мати протипожежні засоби.

Робочий персонал, що виконує ізоляційні роботи, повинен бути забезпечений спеціальним одягом і ЗІЗ відповідно до вимог ГОСТ 12.4.011-89 і типових норм.

10.1.4. Очищення, ізоляція та укладання трубопроводу повинні виконуватися, як правило, механізованим потоково-суміщеним способом у відповідності до ПВР під безпосереднім керівництвом особи, відповідальної за виконання цих робіт. Нанесення ізоляції ручним способом допускається тільки при ремонті пошкодженої ізоляції захльостів, котушок, зварних стиків, труб із заводською та базовою ізоляцією і при невеликому обсязі робіт.

10.1.5. Ізолювальники повинні працювати в спецодязі і спецвзуттю, передбачених типовими нормами. Брюки потрібно носити на випуск. На роботах, пов'язаних з насиченням повітря шкідливими газами, парами бензину, запорошеними бризками ізоляційної мастики, працівники повинні носити захисні окуляри та респіратори згідно з ГОСТ 12.4.013-85Е і ГОСТ 12.4.041-89. Для захисту рук обов’язково використовувати брезентові рукавиці, або рукавиці-краги.

10.1.6. Перевезення людей у кузові транспортних засобів спільно з ізоляційними матеріалами забороняється.

10.1.7. Ґрунтовка і бензин у бочках повинні зберігатися відповідно до вимог Правил пожежної безпеки в Україні.

10.1.8. У місцях приготування, зберігання і застосування ізоляційних матеріалів необхідно мати комплект протипожежних засобів. Забороняється палити й розводити відкритий вогонь ближче за 50 м від цих місць. Ця відстань вказується на попереджуючих знаках.


10.2. Приготування ґрунтовки і бітумної мастики


10.2.1. Під час приготування ґрунтовки необхідно дотримуватися діючих Правил пожежної безпеки в Україні. Змішувати бітум із бензином слід в змішувачах (бочках).

10.2.2. Під час приготування ґрунтовки бітум, розігрітий до температури не більше за 1000 С, потрібно вливати в бензин при постійному перемішуванні дерев'яною лопатою.

10.2.3. Як розчинник для приготування ґрунтовки застосовувати етилований бензин забороняється.

10.2.4. Під час транспортування бітумної мастики, клею, бензину, ґрунтовки і розчинників місткості повинні бути закриті щільними кришками, які виключають підтікання. Місткості на транспортному засобі необхідно закріпляти щоб уникнути їх довільного зміщення. Відкривати кришки можна тільки спеціальними ключами. Забороняється відкривати їх ударними інструментами, які можуть спричинити утворення іскри. Вказані вимоги необхідно дотримувати і при транспортуванні порожньої тари з-під зазначених матеріалів.

10.2.5. Місця, де були пролиті ґрунтовка або бензин, потрібно засипати піском або землею.

10.2.6. Готувати бітумну мастику дозволяється тільки на спеціально відведеному майданчику, влаштованому на рівній місцевості зі зручними під'їздами на відстані не менш: 200 м - від житлових містечок, 50 м - від дерев'яних будівель і складів, 30 м - від ліній електропередачі. Окремі агрегати бітумоплавильної установки потрібно розміщувати на відстані не менше за 5 м один від одного.

10.2.7. Електрокабель, який йде до бітумоплавильної установки, повинен бути заглиблений не менше ніж на 0,7 м або взятий у металеву трубу. Траву на відстані 5 м від бітумоплавильної установки необхідно повністю видалити. Сміття, папір та інші відходи потрібно регулярно прибирати, не допускаючи засмічення майданчика.

10.2.8. Запаси бітумної мастики й палива в об'ємі чергового завантаження необхідно тримати не ближче за 5 м від казана з боку, протилежної розташуванню топок.

10.2.9. Згідно з ГОСТ 12.3.016-87 не дозволяється завантажувати котли й бітумовози більш ніж на 3/4 їх місткості.

10.2.10. Не можна завантажувати в котел вологі шматки бітумної мастики, оскільки при розігріванні бітум може викликати сильне паротворення й викид бризок бітумної мастики. Під час роботи циркуляційної системи не дозволяється завантажувати бітум у котел.

10.2.11. Для запалювання форсунки бітумоплавильної установки необхідно після включення вентиляторів увести в топку запалений факел, а потім відкрити паливний вентиль. При такій послідовності пуску в топці не збирається горюча суміш і виключається викид полум'я через вікно. Щоб погасити полум'я форсунки, треба спочатку закрити паливний вентиль, а потім після повного згоряння палива - заслінку повітропроводу.

10.2.12. Не можна завантажувати у змішувач вологу гумову крихту. При гасінні бітумної мастики, яка запалала у котлі, треба щільно закрити його кришкою і припинити подачу палива в топку. Бітумну мастику, що запалала забороняється заливати водою або засипати снігом.