Страница 3: ДСТУ EN 140:2004. Засоби індивідуального захисту органів дихання. Півмаски і чвертьмаски (2587)

Якщо в лицевій частині передбачене застосовування спеціального з'єднання, лінія подавання чистого повітря приєднується до фільтра або устаткування, призначеного для використовування з лицевою частиною. Важливо, щоб таке прикріплення шланга чистого повітря не впливало на посадку лицевої частини. У разі потреби забезпечують підтримування шланга.

7.13.1.3.4 Випробовування

Випробовувачів ознайомлюють з інструкціями виробника по підбиранню лицевих частин і, у разі потреби, випробовувачу показують спосіб правильного надягання лицевої частини відповідно до інструкції з експлуатування.

Після припасування лицевої частини випробовувача запитують: «Підходить вам маска?» Якщо він відповідає: «Так», випробовування продовжують. Якщо він відповідає: «Hi», випробовувача вилучають із груп, замінюють на іншого випробовувача і роблять запис у звіті.

Рисунок 5 — Імітатор фільтра для фільтрів півмасок або чвертьмасок, в яких застосовують нарізь згідно з prEN 148-1.

Інформують випробовувачів про те, що за бажання, вони можуть підрегулювати лицеву частину в процесі випробовування. Однак у такому випадку необхідно повторити відповідну частину випробовувань, відновивши вихідні параметри системи.

Випробовувачі не повинні отримувати інформацію про результати випробувань у процесі їх проведення.

Послідовність випробовування така:

1. Упевнюються у відсутності випробовувального повітря.
2. Розміщують випробовувача під ковпаком (у камері),
3. Приєднують пробовідбірник до лицевої частини.
4. Випробовувач повинен рухатися зі швидкістю 6 км/г протягом 2 хв.
5. Вимірюють концентрацію тест-речовини всередині лицевої частини для визначання фонового рівня.
6. Досягають стабілізації показників на приладах.
7. Вмикають подавання випробовувального повітря.
8. Випробовувач повинен продовжувати pyx приблизно 2 хв або до моменту стабілізації параметрів атмосфери під ковпаком.
9. Під час ходіння випробовувач виконує такі вправи:

• здійснює ходіння, не повертаючи гопови або не розмовляючи лротягом 2 хв;
• здійснює повороти головою зі сторони в сторону (15 разів) протягом 2 хв, імітуючи цим оглядання стін тунелю;
• здійснює рухи головою вверх і вниз (15 разів) протягом 2 хв, імітуючи цим оглядання підлоги і стелі;
• читає алфавіт або інший погоджений текст вголос протягом 2 хв, імітуючи цим розмову з колегою;
• здійснює ходіння без поворотів голови або розмови протягом 2 хв. I) Заносять до звіту:
• значения концентрації тест-речовини в камері;
• коефіцієнт підсмоктування для кожного періоду випробовування.

1. Вимикають подавання випробовувальної речовини під ковпак. Виводять випробовувача з під ковпака після очищення камери від тест-речовини.

Після кожного випробовування лицеву частину чистять, дезінфікують і підсушують перед другим випробовуванням коефіцієнта підсмоктування з іншим випробовувачем.

7.13.2 Метод із застосовуванням гексафториду сірки (SF6)

7.13.2.1 Принцип

Випробувач з одягненою лицевою частиною рухається по доріжці з розміщеним над нею ковпаком (камерою). У ковпаку (камері) створюється потік із постійною концентрацією SF6.

Повітря відбирають із середини лицевої частини і аналізують. Пробу відбирають через пробовідбірник, розміщений у пробитому в корпус! лицевої частини отворі.

7.13.2.2 Випробовувальне устаткування

Типову будову устаткування для випробовування показано на рисунку 6.

1. доріжка;
2. випробовувальний ковлак (камера);
3. розподілювач потоку;
4. підвіска;
5. шланг подавання випробовувальної речовини;
6. точка змішування повітря i SF6;12 —
7. витратомір із пристроєм регулювання подавання повітря;
8. витратомір для SF6 із регулювальним пристроєм;;
9. пробовідбірник випробовувальної речовини;
10. прилад для вимірювання концентрації випробовувальної речовини в камері;
11. трубка для відбирання проб вдихуваного повітря з випробовувальної речовиною;
12. прилад для вимірювання концентрацій випробовузальної речовини у вдихуваному повітрі; реєструвальний пристрій;
13. імітатор фільтра;
14. дихальне повітря.

Рисунок 6— Загальна будова установки для вимірювання коефіцієнта підсмоктування з використовуванням гексафториду сірки.

7.13.2.2.1 Випробовувальна речовина

У цьому методі, в якості випробовувального газу, застосовують SF6. Випробовувач з одягненою лицевою частиною стоїть так, що голова оточена випробовувальною атмосферою.

Точне визначання значення коефіцієнта підсмоктування за допомогою відповідних приладів забезпечується в діапазоні від 0,01 % до 20 % залежно від випробовувальної атмосфери. Рекомендована концентрація випробовувальної речовини від 0,1 % до 1 % (об'ємна частка).

7.13.2.2.2 Засоби виявляння

Вміст SF6 у випробовувальній атмосфері аналізують по можливості безперервно відповідним аналізатором (наприклад, який оснований на вимірюванні термічної провідності або інфрачервоній спектроскопії).

Пробовідбірник випробовувальної атмосфери не повинен бути розташований поблизу видихального клапана. Концентрацію SF6 всередині лицевої частини аналізують і реєструють детектором електронного захвату (ECD) або інфрачервоною системою. Ця концентрація, виміряна якомога ближче до рота випробовувача {приблизно 5 мм по центру лицевої частини) є виміром коефіцієнта підсмоктування.

Випробовування проводять в умовах температури і вологості довкілля.

7.13.2.3 Відбирання проб

Для підготування лицевої частини до випробовування пробивають корпус. До аналізатора герметично приєднують максимально тонку і коротку трубку, що веде в середину маски. Забезпечують сталу об'ємну швидкість відбирання проб у межах від 0,3 л/хв до 1,5 л/хв.

7.13.2.4 Обробляння результатів вимірювань коефіцієнта підсмоктування

Значення коефіцієнта підсмоктування Р (у відсотках) розраховують за результатами замірів, які проведено в останні 100 с кожної з вправ, щоб уникнути змішування результатів послідовних вправ.

де С1 — концентрація випробувувальної речовини в камері;

С2 — виміряна середня концентрація у підмасковому просторі. Вимірювання С2 бажано здійснювати інтегрувальним реєстратором.

7.13.3 Метод із використовуванням хлориду натрію (NaCI)

7.13.3.1 Принцип

Випробовувач із випробною лицевою частиною рухається доріжкою з розміщеним над нею ковпаком (камерою). Через ковпак (камеру) створюють потік із постійною концентрацією NaCI. Повітря відбирають із середини лицевої частини і аналізують на фазі вдихання дихального циклу для визначання вмісту NaCI. Пробу відбирають через пробовідбірник, розміщений в пробитому в корпусі лицевої частини отворі. Зміни тиску всередині лицевої частини використовують для активації багатоходового клапана так, щоб відбиралося лише вдихуване повітря. Для цих цілей всередині маски розміщують другий пробовідбірник.

7.13.3.2 Випробоеувальне устаткування

7.13.3.2.1 Генератор аерозолю

Аерозоль хлориду натрію отримують із 2 % розчину NaCI у здистильованій воді. Застосовують окремий розпилювач Колісона описаного типу (рисунок 7). Необхідний потік повітря з об'ємною витратою 100 л/хв за тиску 7 бар. Генератор і його корпус приєднують до трубопроводу, в якому підтримується сталий потік повітря. За необхідності для отримання повністю сухих часток в аерозолі треба нагрівати або осушувати повітря.

7.13.3.2.2 Випробовувальна речовина

Концентрація хлориду натрію у ковпаку повинна складати (8 ± 4) мг/м3 і змінюватися в межах ефективного робочого об’єму не більше ніж на 10 %. Розподіл часток за розміром повинен бути в межах від 0,02 мкм до 2 мкм еквівалентного аеродинамічного діаметра за середньомасового діаметра 0,6 мкм.

Розміри у міліметрах

1. сопло;
2. трубка живлення (для соляного розчину);
3. пляшка поліетипенова;
4. прокладка;
5. повітряна трубка (зовнішній 0 10,0).

Рисунок 7 — Будова генератора

7.13.3.2.3 Полуменевний фотометр

Для вимірювання концентрації NaCI всередині лицевої частини використовують полуменевий фотометр. Загальні характеристики приладу такі:

• полуменевий фотометр повинен бути спеціально призначений для безпосереднього аналізування аерозолю NaCI;
• фотометр повинен бути здатний вимірювати концентрацію NaCI у діапазоні від 15 мг/м3 до 5 нг/м3;
• необхідний для фотометра об'єм відбирання проб не повинен перевищувати 15 л/хв;
• час реагування приладу, за винятком системи відбирання проб, не повинен перевищувати 500 мс;
• чутливість приладу до інших речовин повинна бути зменшена, особливо у відношенні до вуглецю, концентрація якого може змінюватися протягом дихального циклу. Це досягається забезпеченням ширини смуги пропускання інтерференційного фільтра не більше ніж 3 нм за наявності всіх фільтрів для інших побічних смуг.

7.13.3.2.4 Пристрій дпя відбиранкя проб

Проба повинна подаватися у фотометр лише на фазі вдихання дихального циклу. Під час фази видихання у фотометр подають чисте повітря. Основними елементами такої системи є:

• електроклапан із часом реакції 100 мс. Клапан повинен мати мінімально можливий шкідливий простір і можливість проходження прямого необмеженого потоку у відкритому положенні;
• давач тиску, здатний визначати найменшу зміну тиску приблизно 0,05 мбар і приєднаний до пробовідбірника, що розміщується в порожнині півмаски. Давач повинен мати регулювальний поріг чутливості і сигналізувати про зміну напрямку тиску. Давач повинен працювати надійно за пришвидшення, які створюються рухами голови випробовувача;
• систему розподіляння фаз вдихання-видихання, яка спонукає клапан реагувати на сигнал, який надходить від давача тиску;
• таймер для реєстрування пропорційності загального дихального циклу, під час якого відбирається проба.

Схему такої пробовідбірної системи показано на рисунку 8.

7.13.3.2.5 Пробовідбірник

Пробовідбірник складається з тонкостінної трубки довжиною 1 м, надійно і герметично приєднаної до лицевої частини максимально поблизу до центральної осі. Пластикова кулька, діаметром близько 20 мм із вісьмома отворами діаметром 1,5 мм кожен, розташованими на рівних відстанях вздовж окружності, приєднується до тонкостінної трубки. Пробовідбірник регулюють так, щоб він лише торкався губ випробовувача.

Можна застосовувати багатоотворний пробовідбірник. Придатну конструкцію пробовідбірника показано на рисунку 9.

7.13.3.2.6 Помпа для відбирання проб

Якщо помпа не вбудована у фотометр, під час випробовування треба застосовувати регулювальну помпу для відбирання проб повітря. Помпу регулюють так, щоб відбір проби складав 1 л/хв. Для деяких типів фотометрів може бути потрібне розведення проби чистим повітрям.

7.13.3.2.7 Визначання концентрації всередині ковпака — камери

Концентрацію аерозолю в камері під час випробовування контролюють через окрему систему відбирання проб, щоб запобігти забрудненню системи відбирання проб із лицевої частини. Бажано також використовувати з цією метою окремий полуменевий фотометр.

У випадку, якщо застосовування другого фотометра неможливе, дозволено використовувати окрему систему відбирання проб і один фотометр. У такому випадку треба дочекатися повернення показників фотометра до фонового рівня.

7.13.3.2.8 Детектор тиску

Другий зонд розташовують біля пробовідбірника і приєднують до давача тиску.

7.13.3.3 Обробляння результатів вимірювання коефіцієнта підсмоктування повітря

Значення коефіцієнта підсмоктування Р (у відсотках) розраховують за результатами замірів, проведених в останні 100 с кожної з вправ, щоб уникнути змішування результатів послідовних вправ.

де C1 — концентрація у випробувальній атмосфері;

С2 — виміряна середня концентрація в підмасковому просторі;

tIN— загальна тривалість вдихання;

tEX – загальна тривалість видихання.

Вимірювання С2 бажано здійснювати інтегрувальним реєстратором.

2. генератор аерозолю;
3. помпа;
4. багатоходовий клапан;
5. фільтр;
6. ковпак (камера);
7. відбирання проб із ковпака (камери);
8. відбирання проб із середини лицевої частини;
9. манометр;
10. фотометр;
11. імітатор фільтра (чисте повітря);
12. доріжка;
13. трубопровід і розподілювач потоку;
14. додаткове подавання повітря;
15. система розподіляння фаз вдихання — видихання під час відбирання проб.

Рисунок 8 — Будова установки для визначання коефіцієнта підсмоктування повітря з використовуванням хлориду натрію

Розміри у міліметрах

1. — сухе повітря;
2. — проба повітря + сухе повітря.

Рисунок 9 — Придатний пробовідбірник

7.14 Експлуатаційні випробовування

7.14.1 Загальні положення

Випробовують два зразки, кожен з яких носять різні випробовувачі: один у тому стані, в якому його доставлено, і один, підготований відповідно до 7.2.

Усі випробовування проводять за допомогою двох випробовувачів в умовах нормальної температури довкілля. Значення температури та вологості заносять до звіту про випробовування. До випробовувань залучають осіб, котрі мають досвід роботи з таким або подібним устаткуванням.

Під час випробовування випробовувач суб'єктивно оцінює лицеву частину випробного зразка. Після випробувань реєструють таку інформацію:

1. зручність головного гарнітура;
2. надійність кріплень і з'єднувальних муфт;
3. доступність засобів регулювання (за наявності);
4. ясність зору;
5. площу поля зору (визначають зі складовими частинами, які використовують на лицевій частим!);
6. за бажанням інші зауваги випробовувача.

7.14.2 Ходіння

Випробовувачі носять звичайний робочий одяг і лицеву частину. Для лицевих частин із наріззю згідно з prEN 148-1 використовують імітатор фільтра (рисунок 5). Для інших лицевих частин використовують фільтр або інше устаткування, яке зазвичай використовують із цією лицевою частиною. Випробовувачі рухаються зі сталою швидкістю 6 км/год по горизонтальній поверхні. Випробовування повинно бути безперервне без знімання лицевої частини тривалістю 10 хв. ДСТУ EN 140:2004