наведення;

вибирання;

перетягування;

трасування;

ручного введення.

Немає необхідності випробовувати пристрій уведення стосовно виконання всіх елементарних задач (див, таблицю А.1), оскільки усі вони містять основні компоненти завдання. Однак порівняння між двома чи більш різними пристроями уведення буде мати силу тільки під час вико­ристовування для кожного пристрою того самого методу.

Будь-які програмні засоби, використані у випробовувальній системі, не повинні заважати ефективній роботі суб'єкта. Наприклад, якщо система під'єднана до комп'ютерної мережі, одержання поштових повідомлень повинне бути заблоковано,

В.3 Спеціальне навчання

Через відсутність знання конструкції нових пристроїв уведення, учасникам може знадобитися тренування до початку випробовування. У випадку, якщо таке тренування необхідне, кожно­му учаснику випробовування повинна бути надана можливість вивчити використовування при­строю такою мірою, поки його швидкість і точність у виконанні завдань не будуть суттєво підвищені. Учасникам повинно бути надано достатньо часу для закріплення процесу навчання. Це перевіряють за процедурою Dunkan's Range test.

До початку випробовування кожному учаснику надають стандартний набір інструкцій. Інструкції повинні надавати інформацію щодо швидкої і точної, по можливості, праці та запобігання непоправним помилкам.

В.4 Ідентифікація і вибирання елементарних задач

Для кожного випробовуваного пристрою уведення залежно від його використовування за призначенням потрібно точно позначити відповідні елементарні задачі (див. розділ А.2). Після цього повинні бути обрані варіанти й умови елементарних задач (див. таблицю В.1).

Таблиця В.1

Варіанти завдань і умов

Завдання

Умова

Переміщення

1) Один напрямок (тільки в напрямку х чи у)

2) Два напрямки (тільки в напрямках х чи у)

3) Будь-який напрямок (під будь-яким кутом)

Зворотний зв'язок і підказка

1) Наявність або відсутність позиційного візуального зворотного зв'язку

2) Наявність або відсутність візуальної підказки

3) Наявність або відсутність зворотного зв'язку для захвату цільового об’єкта

Захват цільового об’єкта

1) Вручну, коли у систему надходить сигнал від оператора

2) Автоматично, коли наведення оператором відбувається усередині області цільового об'єкта

В.5 Розраховування пропускної здатності пристрою уведення

В.5.1 Ширина цільового об’єкта (w)

Ширина цільового об’єкта — це його ширина, представлена на дисплеї.

Примітка. Для процедур вибирання, наведення чи перетаскування ширину цільового об’єкта вимірюють уздовж на­прямку переміщення Для процедури трасування ширину цільового об’єкта вимірюють у напрямку, перпендикулярному напрямку руху.

В.5.1.1 Ефективна ширина цільового об’єкта (we)

Ефективна ширина цільового об’єкта — це ширина розподілу координат, обраних учасником випробовування під час випробовування наведення/позначання. ЇЇ розраховують за формулою:

де sx — стандартний відхил обраних координат у напрямку, у якому відбувається переміщення (у разі випробовування позначання у горизонтальному напрямку—це вісь х).

В.5.1.2 Коефіцієнт складності

Коефіцієнт складності — це вимірювана в бітах точність користування, необхідна для виконання завдання.

Для процедур вибирання, наведення чи перетаскування:

Для операції трасування:

де ID — коефіцієнт складності;

d — відстань переміщення до цільового об'єкта;

w — ширина цільового об'єкта, відображена уздовж відповідних осей під час виконання завдань вибирання, наведення чи перетаскування і перпендикулярно до відповідних осей під час виконання трасування. В.5,1.3 Ефективний коефіцієнт складності

Ефективний коефіцієнт складності — це вимірювана в бітах точність користування, досягнута під час виконання завдання, що виражається однією з таких формул: для операцій вибирання, наведення чи перетаскування:

для операції трасування:

де IDe— ефективний коефіцієнт складності;

d — відстань переміщення до цільового об'єкта;

Wе — смуга цільового об’єкта, відбита на дисплеї.

Примітка. Для процедур вибирання, наведення чи перетаскування ефективний коефіцієнт складності має логарифмічну залежність від d i Wе. Для процедури трасування ефективний коефіцієнт складності має лінійну залежність від d i We.

В.5.1.4 Точність завдання

Точність завдання — це вимірювана точність, необхідна для виконання елементарних задач наведення, вибирання чи перетаскування, що виражається коефіцієнтом складності.

Примітка. Точність завдання можна класифікувати за трьома рівними точності:

низький: коефіцієнт складності дорівнює чи менше ніж 4;

середній: коефіцієнт складності більше ніж 4, але менше чи дорівнює 6;

високий: коефіцієнт складності більше ніж 6.

В.5.2 Розраховування пропускної здатності

Наведені розрахунки використовують для визначання пропускної здатності для операцій вибирання, наведення, перетаскування і трасування.

де IDe — ефективний коефіцієнт складності для завдань, пов'язаних з переміщенням;

tm — час переміщення, розрахований від моменту початку руху пристрою уведення до вибирання цільового об’єкта.

Графічно час переміщення виражають прямою лінією, що залежить від ефективного коефіцієнта складності (див. рисунок В.1). Нахил лінії представляє пропускну здатність пристрою, виражену в бітах за секунду.

tm— час переміщення.
Рисунок В.1 — Залежність коефіцієнта складності аід часу

В.6 Випробовування

В.6.1 Загальні положення

Використовування методів випробовування, пропонованих у цьому розділі, залежить від завдань, для яких призначено пристрій уведення. Крім того, вибирання методу залежить від напрямку переміщення для виконання конкретного завдання, від зворотного зв'язку і підказки і від спо­собу захвату цільового об'єкта. Випробовування повинне містити діапазон складності, що відповідає передбачуваному використовуванню пристрою уведення.

В.6.2 Випробовування позначання

В.6.2.1 Випробовування позначання в одному напрямку

Випробовування може бути використано для оцінювання переміщення покажчика уздовж однієї осі.

Його проведення містить:

горизонтальне чи вертикальне еластичне з'єднання;

установку курсору в точки уздовж рядка знаків;

вибирання інформації в колонках чи у рядах.

Процедура випробовування: користувачу показують два прямокутники шириною w з відстан-ню між центрами d (див. рисунок В.2). Завдання полягає у тому, щоб вказати і проклацати 25 разів точки уздовж однієї осі усередині кожного прямокутника. Початок кожного випробовування відзначають у момент, коли користувач здійснить перше просування курсору в прямокутник і натисне кнопку1.

Пояснення:
1 — об'єкт наведення; d— відстань між цільовими об'єктами; w— ширина цільового об'єкта.
Рисунок В/2 — Завдання для випробовування позначання в одному напрямку

Випробовування потрібно проводити у певному діапазоні складності, що залежить як від відстані між цільовими об'єктами (d), так і від їхньої ширини (w). Зміни потрібно здійснювати рівномірно так, щоб ефективний коефіцієнт складності перебував у діапазоні від 1 біт до 6 біт. Результати розраховують за рівнянням, поданим у розділі В.5.

Примітка: Ефективний коефіцієнт складності (IDe) для цього випробовування одержують з формули IDe = log2 (d + We)Wa.

В.6.2.2 Випробовування відведення в декількох напрямках

Це випробовування може бути використане для оцінки переміщення наведення в багатьох різних напрямках.

Такі завдання містять:

перестановку курсору в різні зони на екрані;

вибирання елемента у великомасштабній таблиці;

вибирання піктограм, розташованих випадковим чином.

Процедура випробовування: учаснику випробовування необхідно переміщати курсор у колі, слідкуючи за нумерацією цільових об'єктів (див. рисунок В.З). Цільові об'єкти (наприклад, квадрати) повинні бути рівномірно розміщені по периферії кола. Цільові об'єкти повинні бути розташовані так, щоб переміщення приблизно дорівнювали діаметру кола. Цільовий об'єкт, до якого повинен наблизитися учасник випробовування, повинен бути яскраво освітлений. Початком кожного сеансу випробовування вважають момент, коли випробовувач покаже на найвищий цільовий об’єкт, а кінцем — коли вся послідовність буде завершена (на найвищому цільовому об'єкті).

Це випробовування потрібно проводити у певному діапазоні складності. Для цього розмір кола і, таким чином, відстань між квадратами повинна змінюватися між випробойуваннями, щоб усі учасники перебували в однакових умовах випробовування. Результати треба розраховувати за рівнянням, наведеним у розділі В.5.

1/2 — почато к-кінець.
Рисунок В.З — Завдання наведення в різних напрямках

В.6.3 Випробовування перетаскування

Це випробовування може бути використане для оцінювання вибирання і перетаскування об'єкта у певні місця.

Це завдання містить:

вибирання і перетаскування курсору вниз по рядках меню;

вибирання і перетаскування об'єкта з одного вікна в інше.

Процедура випробовування: використовують чи методику випробовування позначання в одному напрямку чи методику випробовування позначання в різних напрямках, змінену за допомогою зворотного зв'язку, підказки і методу, що сигналізує захват цільового об’єкта. Результати повинні бути розраховані за рівнянням, наведеним у розділі В.5, з використовуванням у розрахунках ефективного коефіцієнта складності, поданого у В.5.1.3.

В.6.4 Випробовування прямування за траєкторію

Це випробовування застосовують для оцінювання прямування за даною траєкторією між двома точками.

До завдання входить трасування об’єкта.

Процедура випробовування: завдання полягає в переміщенні об’єкта (наприклад, кола) шириною b між границями, позначеними двома паралельними лініями довжиною d, віддаленими на відстань к, так, щоб не торкнутися обмежувальних ліній (див. рисунок В.4). Якщо об’єкт торкнеться обмежувальної лінії, спробу анулюють і випробовування слід почати знову. Записують час, що затратив учасник випробовування для успішного просування об’єкта від одного кінця шляху до іншого.

Пояснення:
d — відстань до цільового об’єкта; к — ширина шляху; b — ширина об’єкта.
Рисунок В.4 — Завдання прямування за траєкторію — один напрямок

Це випробовування треба проводити у певному діапазоні складності. Тому ширину шляху (к) і ширину об'єкта (b) треба змінювати між дослідами, щоб усі учасники перебували в однакових умовах випробовування. Результати повинні бути розраховані за формулою, наведеною у В.5.1.2.

Коефіцієнт складності для цього випробовування становить:

де ширина w = k - b.

Ефективний коефіцієнт складності для цього випробовування визначають за формулою:

В.6.5 Випробовування трасування (у будь-якому напрямку)

Випробовування може бути використано для оцінювання вибирання і перетаскування об’єкта у певні місця чи копіювання форм.

У завдання входить:

трасування зображення (наприклад, контуру друкованої круглої плашки) на планшеті;

копіювання лінії чи картинки і

суцільне заповнення об'єктів.

Процедура випробовування: учаснику показують два концентричних кола радіусом гі (r+k) (див. рисунок В.5). Завдання полягає в тому, щоб провести об'єкт шириною b усередині шляху шириною k навколо кола, не доторкаючись до обмежувальних ліній.

Випробовування варто проводити у певному діапазоні складності. Тому ширину об’єкта (b), ширину траси (k) і радіус окружності (r) варто змінювати між дослідами, щоб випробовувачі перебували в однакових умовах випробовування.

Коефіцієнт складності для цього випробовування визначають за формулою:

де ширина w = k- b.

Пояснения: 1 — старт — фініш; k — ширина шляху; b — ширина об'єкта; r — радіус кола.
Рисунок В.5 — Випробовування трасування

Ефективний коефіцієнт складності для даного випробовування визначають за формулою:

В.6.6 Випробовування ручного введення

Це випробовування може бути використане для порівняльного оцінювання якості намальованих вручну знаків чи символів між різними пристроями за різних способів уведення.

До завдання входить:

створення графічного зображення;

вільне ручне введення тексту;

операції розпізнавання знаків.

Це випробовування призначено для порівняння зображень, створених випробовуваним пристроєм уведення з такими самими зображеннями, створеними традиційними пристроями уведен­ня, наприклад, пером на папері.

Процедура випробовування: учаснику передають горизонтальну лінію з прямокутників певних розмірів, однакову для кожного пристрою уведення. Учасник повинен написати чіткі символи (цифри чи знаки) у прямокутнику (див. рисунок В.6) якнайшвидше. Записують час, необхідний для завершення завдання, і проводять порівняння між пристроями уведення.

Рисунок В.6 — Завдання з ручного введення символів

Учасник повинен знати, що для кожного пристрою уведення знаки повинні мати однакову форму.

Це випробовування треба проводити у певному діапазоні складності. Тому розмір прямокутника і відстань між прямокутниками варто змінювати між випробовуваннями, тому що всі учасники повинні перебувати в однакових умовах. Результати повинні бути розраховані за формулою, наведеною у розділі В,5.