4.3 Відповідність

Проектування та вибирання меблів і устаткування повинно бути скеровано на досягнення відповідності між діапазоном завдань і потребами користувачів. Поняття відповідності стосується ступеня, до якого меблі та устаткування (робочі стільці, робочі поверхні, дисплеї, пристрої уведення тощо) можуть бути пристосовані до потреб окремих користувачів.

Гарна відповідність потрібна для передбачуваної групи користувачів, зокрема для користувачів, які працюють на робочому місці спільно і для користувачів зі спеціальними потребами, наприклад, інвалідів. Відповідності можна досягнути за допомогою меблів, побудованих для певного використовування (чи користувача), або можна забезпечити за допомогою діапазону розмірів і форм або урегульованістю та комбінаціями цього.

Через те, що, крім особливих обставин, автоматизовані робочі місця не можна виготовляти за спеціальними замовленнями окремих користувачів, потрібні альтернативні форми забезпечення гарної відповідності. Ступінь, до якого автоматизоване робоче місце забезпечує гарну відповідність між вимогами користувачів та їхньою роботою, повинен мати пріоритетне значення.

4.4 Змінність пози

Організація робочого місця, завдання та меблі повинні заохочувати до навмисної зміни пози На пози, прийняті користувачами, і на потреби в змінах пози дуже помітно впливає організація роботи і, зокрема, вимоги завдання.

4.5 Інформованість користувача

Користувачі повинні бути проінформовані, чому і як меблі та інші пристрої (наприклад, підставка дисплею) повинні бути відрегульовані.

Якщо для досягнення зручності та ефективності робочого місця потрібні певні навички, наприклад, для регулювання робочого стільця чи висоти розташування робочої поверхні або виявлення задовільної відстані спостереження, користувач повинен бути забезпечений адекватною інформацією та навчанням таким навичкам. Бажано, щоб проектування меблів мінімізувало потребу в навчанні та у надаванні користувачу інформації.

Відповідно до вищезгаданих чинників настанови з експлуатації та навчання повинні дати користувачам впевненість, що вони повністю ознайомлені з конструкцією і функціюванням робочого місця, компетентні та можуть використовувати робоче місце належним чином. Зокрема, навчання повинне гарантувати, що користувачі знайомі з механізмами регулювання і з тим, як вирішити, коли необхідне регулювання меблів відповідно до потреб Oкpeмoгo користувача і вимог завдання.

4.6 Ремонтопридатність і адаптованість

Відповідно до вимог щодо виконання завдання у проекті робочого місця додатково повинні бути враховані чинники типу обслуговування, досяжності і спроможності робочого місця пристосуватися до вимог, що змінюються.

Проектувальники автоматизованого робочого місця повинні враховувати, щоб доступ для його обслуговування був зручний і щоб порушення виконуваних завдань за цих умов було мінімізоване.

Проект автоматизованого робочого місця повинен також полегшити адаптацію меблів і устаткування відповідно до змінюваних вимог і обставин.

5 ВИМОГИ I РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОЕКТУВАННЯ

5.1 Загальні положення

Цей розділ містить вимоги і рекомендації щодо компонування автоматизованих робочих місць на основі відеотермінала, що сприятиме зручній та ефективній праці. У 5,2 і 5.7 зазначено параметри, скеровані на забезпечення вимог окремого користувача стосовно виконання роботи, необхідного простору для тіла, прийнятних і переважних поз та комфорту.

Головними чинниками у визначанні відповідного компонування автоматизованого робочого місця е сидіння і робоча поверхня, кут лінії погляду, висота розташування робочої поверхні та клавіатури, простір для колін, нахил передпліччя і висота ліктя.

Меблі, устаткування та робоче середовище можуть бути призначені для використовування в положенні сидячи чи стоячи або почергово сидячи та стоячи. Автоматизовані робочі місця повинні бути прийнятні для виконання декількох завдань (спостерігання за екраном, клавіатурне введення, використовування неклавіатурного пристрою введення, писання тощо) і тому повинні бути розроблені з такими функціями пам'яті. Підхід, прийнятий у цьому стандарті, відповідає тому, щоб організація роботи, зміст роботи і конструкція меблів заохочували рух користувача. Це означає, щоб тривала статична поза сидячи була мінімізована за часом і щоб більш-менш безперервні невимушені коректування пози могли бути зроблені.

6.2 Робочі пози

5.2.1 Вихідна проектна поза

Для того щоб чітко сформулювати прийнятні стосовно розмірів тіла вимоги для забезпечення комфорту і виконання роботи, важливо визначити вихідну проектну позу, яка відповідає антропометричним даним. Емпіричні дані свідчать: через те, що зазначена поза є зручною для користувачів, які виконують певні завдання за короткі проміжки часу, вона нє є оптимальною позою чи такою, до якої треба прагнути.

Для відповідності антропометричним даним потрібно розглянути таку вихідну позу (див. додаток А):

- стегна перебувають приблизно в горизонтальному положенні, а нижні частини ніг — у вертикальному; висота сидіння повинна дорівнювати чи бути трохи нижче, ніж підколінна висота користувача;

- верхні частини рук опущені вертикально, а передпліччя горизонтальні;

- не повинно бути згинань чи розпрямлень зап'ясть;

- спинний хребет — у вертикальному положенні;

- ступня перебуває під кутом 90° до нижньої частини ноги;

- не повинно бути скручування тулуба;

- лінія погляду міститься між горизонталлю та лінією на 60° нижче горизонталі.

Схематичне зображення вихідної пози показано на рисунку 1.

Примітка 1. Відстань між передпліччями і стегнами залежить від розмірів і пропорцій тіла та змінюється у широкому діапазоні Для багатьох людей вона менше, ніж відстань, показана на рисунку 1.

Лінія погляду у ненапруженому положенні сидячи розташована приблизно на 35° нижче горизонталі (див. рисунок 1).

Оптимальне розташування для найважливіших візуальних індикаторів — у межах ± 15° у вертикальному і горизонтальному напрямку від лінії погляду,

Примітка 2. Розташування візуального індикатора у цій зоні може спричинити проблеми виблиску, якщо використовують деякі типи світильників. У положенні стоячи нахил лінії погляду — приблизно 30° {диа. рисунок 2).

Познаки:
1 — горизонталь
Ця поза слугує винятково для цілей проектування, це — не оптимальна поза для роботи сидячи!
Рисунок 1 — Вихідна проектна поза для положення сидячи

Позиаки:
1 — горизонталь.
Рисунок 2 — Вихідна проектна поза для положення стоячи

5.2.2 Положення сидячи

Мета правильно спроектованого положення сидячи полягає в створенні стійкої опори, що забезпечує рух, комфорт і виконання завдання, Конструкція автоматизованого робочого місця повинна дозволяти активне сидіння (див. 5.5.3).

5.2.3 Положення стоячи і сидячи і (або) положення стоячи

Положення стоячи рекомендовано, якщо його можна чергувати із положенням сидячи. Це може бути досягнуто, якщо робоче місце містить автоматизовані робочі місця чи робочі поверхні, пристосовані як для положення сидячи, так і положення стоячи, або регульоване автоматизоване робоче місце пристосовується тією самою людиною для положення сидячи чи положення сто ячи {див. рисунок 3).

Для стільців, використовуваних в автоматизованих робочих місцях із застосовуванням положення сидячи і (або) стоячи, аспекти стійкості важливі s обох положеннях.

Рисунок 3 — Положення сидячи і (або) стоячи та один із способів, за якого автоматизоване робоче місце може забезпечувати зміну пози

5.3 Простота регулювання

Органи регулювання меблів повинні бути зручні і розроблені так, щоб вони забезпечували правильне використовування (див. 4.5). Для проектування і розміщення органів регулювання застосовують принципи, зазначені в ISO 6385:

вони повинні діяти переважно за звичайного робочого положення;

вони не повинні вимагати надмірного зусилля для урухомлювання;

вони не повинні вимагати спеціального навчання чи спеціальних інструментів для регулювання;

органи регулювання повинні бути розроблені так, щоб запобігти ненавмисному урухомлюванню. Для розміщення органів регулювання потрібно розглянути такі критерії:

технічні умови системи, наприклад, характер і частоту використовування;

розміщення устаткування;

місце розташування елементів для виконання завдання;

розміщення меблів відносно стік і перегородок;

умови навколишнього середовища;

розміщення додаткових елементів (картотечних шухляд тощо).

Органи регулювання повинні бути розроблені так, щоб не спричиняти небезпеки під час урухомлювання. Якщо органи регулювання не використовують, вони не повинні перебувати у межах простору навколо робочої поверхні, як це зазначено в 5.4.2.

5.4 Опорні поверхні

5.4.1 Загальні рекомендації

Робоча поверхня повинна забезпечувати опору для дисплеїв та вхідних пристроїв, зв'язаного устаткування і матеріалу, а також для рук користувача.

Опорні поверхні для дисплеїв та вхідних пристроїв, зв'язаного устаткування і матеріалів повинні мати достатній простір, відповідно до антропометричних характеристик користувача і змін робочої пози.

Висота опорної поверхні для використовування пристрою введення, повинна дозволяти зручне та ефективне положення верхньої частини рук, передпліч і кистей рук. Меблі повинні досить широко пристосовуватись, щоб забезпечувати зміни пози і достатній комфорт для ефективного виконання завдання. Робоча поверхня повинна бути регульованою за висотою та, якщо потребує завдання, за нахилом.

5.4.2 Простір навколо робочої поверхні

Для роботи сидячи і стоячи необхідно мати вертикальний, горизонтальний і боковий простір між тулубом, а також між нижніми кінцівками користувача (висота, ширина і глибина простору для ніг), і елементами автоматизованого робочого місця (нижньої частини робочої поверхні, шухляд столу, опор столу тощо). Аналізують:

зміни поз і комфортність;

простоту використовування відеотермінала і пов'язаних завдань;

безпечність (стійкість, міцність, уникнення травмування);

невимушеність стояння і сидіння.

Це аналізування застосовують як до окремих автоматизованих робочих місць, так і до їхніх сполучень. Головну увагу треба приділяти простору для стегон, колін, нижніх частин ніг. ступень. Придатності меблів можна досягти, якщо буде досягнуто придатності для прийнятного діапазону певної групи користувачів. Цей діапазон можна охопити, застосовуючи поняття відповідності. Якщо відповідність (у вертикальному, боковому і горизонтальному напрямках) повинна досягатись тільки поверхнями, що регулюються, буде можливим задовольнити мінімальний діапазон від 5-го перцентиля жінок {за найнижчого регулювання) до 95-го перцентиля чоловіків (за верхнього регулювання) передбачуваної групи користувачів. У разі проектування меблів, що не регулюються як промисловий виріб, треба використовувати простір, розрахований на 95-й перцентиль чоловіків. Якщо особливо високі чи особливо низькі особи не забезпечуються за цих умов, залежно від завдань і чинників критичності, вони можуть вимагати інших підходів до пристосування (наприклад, на основі індивідуального замовлення). Загальні настанови надані в довідковому додатку А.

5.4.3 Відстані спостереження і кути зору

Користувач повинен мати можливість нахилити, відхилити чи повернути дисплей так, щоб він міг утримувати розслаблену робочу позу незалежно від висоти очей, прикладаючи мінімум зусиль і уникаючи дратування відбитками і виблисками. Регулювання висоти є також бажаним (див. рисунок 4). Можливість регулювання повинна досягатись механізмами, вбудованими у дисплей чи спеціальним(и) пристроєм (-ями), що є частиною меблів чи безпосередньо дисплею. Вони повинні бути незалежні від підставки, що підтримує книги чи рукописи. Механізми регулювання повинні бути зрозумілі, однозначно та легко керовані.

Кут зору (оптимальний 0°) не повинен перевищувати 40° будь-де на активній області дисплею. Певні обмеження щодо відстаней спостереження і кутів зору потрібно враховувати залеж-но від особливостей зору користувача та його віку Найважливішим є встановлення співвідношення між відстанню спостереження і кутами зору з вимогами завдання та утримання нейтральної робочої пози,

5.4.4 Край робочої поверхні

3 метою зменшення дзеркальних відображень блиск країв робочих поверхонь не повинен перевищувати шовковистої матовості (відповідно до 45 одиниць блиску чи значення менше ніж 20 за показниками 60»градусного рефлектометра). Значення коефіцієнта відображення для видимих частин робочих поверхонь повинні бути відібрані такими, щоб уникнути недоречного світлового контрасту устаткування та інших об'єктів у межах поля зору.

На робочих поверхнях та їх опорних конструкціях не повинно бути ніяких гострих країв чи кутів, що можуть спричинити ушкодження або дискомфорт користувачам. Мінімальний радіус країв і кутів повинен бути 2 мм, але рекомендовано більший радіус.

Рисунок 4 — Рекомендації з можливостей регулювання і для кутів зору

5.4.5 Аспекти безпечності та стійкості автоматизованих робочих місць

Рівень властивих чи переданих коливань повинен бути по можливості найнижчим, прийнятним для виконання завдання І гарантувати безпечне і зручне використовування автоматизованого робочого місця та устаткування.

Якщо людина нахиляється у будь-яку сторону чи сидить скраю, робоча поверхня, що навантажена устаткованням, призначеним для роботи, не повинна перекинутися. Частини устаткування не повинні перекинутися, якщо їх завантажують предметами, призначеними для роботи (папір, дисплеї тощо), і вони функціонують за призначенням.

Примітка. Вимоги до безпечності і стійкості автоматизованих робочих місць в багатьох країнах є обов'язковими, тому еони пріоритетні у рекомендаціях Цього Стандарту, Методи перевіряння цих вимог регулюються відповідно до місцевих правил техніки безпеки,