5.13. При розбивці траси міжселищних і розподільних газопроводів на розроблюваних територіях межі впливу гірничих розроблень повинні бути закріплені постійними знаками, з висотними відмітками і прив'язками до пікетажу траси.
5.14. Після закінчення процесу зсуву земної поверхні, якщо не передбачається повторне розроблення, гумово-кордові компенсатори можуть бути замінені прямими вставками, а колодязі і ніші засипані грунтом.
Після цього технічне обслуговування газопроводів виконується, як за звичайних умов експлуатації.
Закінчення деформацій земної поверхні повинно бути підтверджене висновком маркшейдерської служби гірничого підприємства, яке здійснює гірничі роботи.
5.15. В паспорт, який складається на кожний газопровід, прийнятий в експлуатацію, повинні бути внесені дані про виконані і які підлягають виконанню заходи із забезпечення його надійності і безпечності, пов'язані з розробленням територій.
Надалі до паспорту вносяться всі відомості про зміни характеристик газопроводу і вжиті заходи щодо захисту.
5.16. Роботи із здійснення захисту систем газопостачання від впливу розроблень і із запобігання попаданню газу в підземні комунікації, будівлі і споруди повинні проводитися під контролем СПГГ.
5.17. При проектуванні і будівництві систем газопостачання в районах з сейсмічністю 7 і більше балів повинні виконуватися вимоги СНиП II.7-81, а в районах з випнутими, просідними і набухлими грунтами - вимоги СНиП 2.02.01-83.
5.18. При спорудженні систем газопостачання в особливих природних умовах додатково до вимог СНиП 2.04.08-87 повинні вживатися такі заходи:
при спорудженні газових колодязів в районах з сейсмічністю 7 і більше балів плити основи залізобетонних колодязів і монолітна залізобетонна основа колодязів з цегляними стінами повинні укладатися на ущільнену піщану подушку товщиною 100 мм;
газові колодязі, які будуються у випнутих грунтах, повинні бути збірними залізобетонними або монолітними, зовнішні поверхні стін колодязів повинні бути гладкими, оштукатуреними із залізненням. Для зменшення зчеплення між стінами і змерзлим грунтом рекомендується влаштовувати покриття зі смолистих матеріалів або зворотну засипку пазух гравієм або піщано-гравійним грунтом. Перекриття колодязя в усіх випадках повинно засипатись піщано-гравійним або іншим невипнутим грунтом;
при будівництві в просідних макропористих грунтах під основою колодязів грунт повинен бути ущільнений.
5.19. Труби, матеріали і технічні вироби, при спорудженні систем газопостачання в особливих природних умовах, повинні застосовуватися з урахуванням додаткових вимог пп. 11.53, 11.56 СНиП 2.04.08-87 і РДИ 204 УССР 025-91.
6. Системи газопостачання теплових електростанцій, котелень
6.1. Вимоги розділу поширюються на парові котельні установки з паропродуктивністю 35 т/г і вище, водогрійні котельні установки з тепловою продуктивністю 210 ГДж/г (50 Гкал/г) і вище, парогазові і газотурбінні установки теплових електростанцій ТЕС і ДРЕС (далі - ТЕС), а також на установки виробничих і опалювальних котелень з потужністю одиничного котлоагрегату 420 ГДж/г (100 Гкал/г) і вище.
6.2. Проектування, будівництво і приймання в експлуатацію систем газопостачання газовикористовувальних установок, в тому числі парогазових і газотурбінних на електростанціях і котельнях, повинно здійснюватися згідно з вимогами цих Правил, розділу 7 СНиП 2.04.08-87, СНиП II-58-75, СНиП II-35-76 та іншими діючими нормативними актами.
6.3. Експлуатація систем газопостачання електростанцій і котелень повинна здійснюватися згідно з вимогами чинного законодавства та цих Правил.
6.4. Подача газу від позаплощадкових газопроводів у розподільну мережу ТЕС і котелень повинна здійснюватися:
для енергетичних, парових і водогрійних котлів - через газорегуляторні пункти або газорегуляторні установки; при цьому для ТЕС потужністю понад 1 000 МВт, які використовують газ як основне або резервне паливо, повинні передбачатись два вводи і два ГРП з організацією взаємного резервування;
для газомазутних енергоблоків 800 МВт і вище - через блочний газорегуляторний пункт.
6.5. На території ТЕС повинно передбачатися надземне прокладення газопроводів. Виконання окремих ділянок газопроводів підземними (газопроводи до ГРП на території ТЕС і вивід з ГРП) допускається при відповідному обгрунтуванні.
6.6. В системах газопостачання ТЕС і котелень не допускається прокладення газопроводів на території відкритих розподільних пристроїв і трансформаторних підстанцій, складів палива.
6.7. На території ТЕС не допускається прокладення газопроводів через будівлі і споруди, які не зв'язані з використанням газу, а також в газоходах, галереях паливоподачі, повітроводах, ліфтових і вентиляційних шахтах.
6.8. Прокладення внутрішніх газопроводів у межах котелень ТЕС і газопроводів вводів у котельню ТЕС повинно бути відкритим і розташовуватися вище нульової відмітки будівлі.
На всій довжині газопроводу повинен бути забезпечений доступ для регулярного ремонту, контролю і обслуговування, включаючи вузли арматури.
Місця встановлення запірної і регулювальної арматури повинні мати штучне освітлення.
6.9. Прокладення газопроводів повинно забезпечувати виключення накопичення конденсату у випадках можливого його утворення.
6.10. Прокладення газопроводів повинно забезпечувати можливість їх продування для виконання ремонтних і профілактичних робіт, в тому числі на відключуваних ділянках газопроводів.
6.11. При встановленні на газопроводах електрифікованої арматури повинно бути забезпечено їх заземлення.
6.12. На кожному відгалуженні газопроводу до котельного агрегату від розподільного газопроводу повинні бути передбачені:
установка запірних пристроїв з електричним і ручним приводами, включаючи швидкозапірний клапан для перекриття подачі газу;
фланцеве з'єднання або спеціальний пристрій для встановлення заглушки з метою забезпечення безпечності при виконанні робіт на газопроводі котлоагрегату;
витратомірний пристрій;
регулювальні клапани для регулювання витрат газу, включаючи режим розтопки;
пристрої для продувки і підключення до запальних пристроїв (надалі - ЗП) та запобіжно-запальних пристроїв (надалі - ЗЗП).
Всі фланцеві з'єднання повинні мати електропровідні перемички.
6.13. На газопроводі перед кожним пальником котельного агрегату повинні бути передбачені електропривідні і ручні запірні органи і пристрої для проведення продувки.
Перед останнім за ходом газу запірним пристроєм повинен бути передбачений трубопровід безпеки, оснащений запірним пристроєм.
Для нововведених в експлуатацію котельних установок перед кожним пальником повинна передбачатися установка запобіжно-запірного клапана.
На кожному котельному агрегаті повинна бути передбачена група розпалювальних пальників. Ці пальники, а також пальники, які обладнані ЗЗК, повинні бути споряджені ЗЗП, а решта - ЗП.
До освоєння промисловістю запобіжно-запірного клапана його функція реалізується запірним пристроєм з електроприводом.
6.14. Живлення електромагніту ЗЗК повинно здійснюватися від надійних систем постійного струму (акумуляторної батареї, агрегатів безперебійного живлення або батареї попередньо заряджених конденсаторів).
Схема управління ЗЗК повинна бути забезпечена пристроєм безперервного контролю за її справністю.
Допускається живлення електромагнітів ЗЗК від систем змінного струму за умови наявності спеціального пристрою, який забезпечує надійність роботи ЗЗК.
6.15. Запірні пристрої на підводі газу до кожного пальника повинні передбачати можливість їх закриття вручну з майданчика обслуговування і дистанційного - з щита управління котельні.
6.16. Газопроводи котельні повинні мати систему продувальних газопроводів з запірними пристроями і систему для відбору проб, а нововведені - з електроприводними запірними пристроями.
Продувальні газопроводи котлоагрегату передбачаються в кінці кожної тупикової ділянки газопроводу або перед запірним пристроєм останнього за ходом газу пальника (при відсутності тупикових ділянок на газопроводі - до першого запірного пристрою пальника при його довжині понад 3 м).
Діаметр продувального газопроводу визначається умовою забезпечення 15-кратного обміну продувальної ділянки газопроводу за 1 год., при цьому він повинен бути діаметром не менше 20 мм.
6.17. Об'єднання продувальних газопроводів з трубопроводами безпеки, а також продувальних газопроводів з різним тиском газу не допускається.
Кожний котлоагрегат повинен мати самостійну систему продувальних газопроводів і газопроводів безпеки.
6.18. Конструкція котлоагрегату, який спалює газове паливо, компонування газопальникових пристроїв та організація системи рециркуляції продуктів згорання в топці повинні забезпечувати стійкий процес горіння і контроль за цим процесом, а також унеможливлювати утворення невентильованих зон.
6.19. Газоходи для відводу продуктів згорання котельних установок і газоходи системи рециркуляції, а також закриті об'єми, в яких розміщуються колектори, не повинні мати невентильованих ділянок.
6.20. Конструкція топки і газоходів повинна бути розрахована на внутрішній тиск, який перевищує атмосферний. Величина перевищення визначається заводом - виготовлювачем котла і повинна бути записана в паспорті котла.
6.21. Кількість вибухозапобіжних клапанів визначається розрахунком, а місця їх встановлення - проектом.
6.22. У топці котла повинні бути встановлені пристрої, які забезпечують можливість нагляду за горінням і які унеможливлюють викид полум'я. Дверці лазів, люків і пристроїв для нагляду за горінням повинні бути щільними і мати запори, що унеможливлюють самовільне відкриття.
6.23. Газові пальники, які застосовуються, повинні бути атестовані і мати паспорти заводів-виготовлювачів.
6.24. Газові пальники повинні стійко працювати без відриву і проскакування факела в діапазоні регулювання теплового навантаження котла.
6.25. Котельні установки повинні бути обладнані системою замірів параметрів, які забезпечують безпечне проведення технологічного процесу спалювання газу і умови вибухобезпеки.
На газифікованих котельних установках повинен бути замір таких параметрів:
тиск газу в газопроводі котла перед і після регулювального клапана;
перепад тиску між повітрям в шатрі і димовими газами топки для котлів, які працюють під наддуванням;
тиск повітря в загальному коробі або повітроводах по боках котла (крім котлів, які працюють під наддуванням) і димових газів у верхній частині топки для котлів, які працюють під наддуванням;
розрідження або тиск димових газів у верхній частині топки;
тиск повітря в шатрі.
6.26. Котельні установки повинні бути обладнані технологічними захистами, які забезпечують безпеку всіх режимів експлуатації.
6.27. Газифіковані котельні установки повинні мати такі технологічні захисти:
6.27.1. Які діють на зупинку котла з відключенням подачі газу на котел:
при погасанні полум'я в топці;
при відключенні всіх димососів (для котлів з урівноваженою тягою);
при відключенні всіх дуттьових вентиляторів;
при зниженні тиску газу після регулювального клапана нижче заданого значення.
6.27.2. Які діють на відключення подачі газу на пальник, обладнаний ЗЗК і ЗЗП, при незапаленні або погасанні факела цього пальника.
6.27.3. Які діють на відключення подачі газу на котел:
при незапаленні або погасанні факела розпалювального пальника в процесі розпалювання котла;
при зниженні тиску газу після регулювального клапана нижче заданого значення (при спалюванні газу як допоміжного палива одночасно з іншими видами палива).
6.27.4. Які діють на зниження навантаження котла до 50 % при відключенні:
одного з двох димососів;
одного з двох дуттьових вентиляторів;
одного з двох регенеративних підігрівачів повітря.
6.27.5. Додаткові вимоги і умови технологічних захистів встановлюються заводами - виготовлювачами котельних агрегатів.
6.28. Газифікована котельна установка повинна бути обладнана блокуваннями, які забороняють:
відкриття запірного пристрою на газопроводі-вводі до котельної установки при відкритому положенні хоча б одного запірного пристрою на газопроводах перед кожним пальником;
включення ЗЗП і подачу газу до пальників без попередньої вентиляції топки котла протягом не менше 10 хвилин;
розпалювання пальників, які не оснащені ЗЗК, поки всі розпалювальні пальники не будуть включені в роботу;
подачу газу в пальник у разі перекриття повітряного шиберу (клапана) перед пальником або виключення вентилятора, який працює на цей пальник;
подачу газу в розпалювальний пальник і пальник, обладнаний ЗЗК, при відсутності розпалювального факела на її ЗЗП;
подачу газу в пальник, не обладнаний ЗЗК, при відсутності розпалювального факела на її запальному пристрої;
відкриття (перекриття) запірного пристрою трубопроводу безпеки при відкритому (перекритому) положенні обох запірних пристроїв перед пальником (для нововведених котлів);
подачу газу на запальні пристрої розпалювальних пальників і на розпалювальні пальники при витоку газу в топку через вимикальні пристрої будь-якого з пальників.
6.29. На котельних установках передбачається сигналізація, яка сповіщає:
про зниження тиску газу після регулювального клапана котла відносно заданого значення;
про підвищення тиску газу після регулювального клапана котла відносно заданого значення;
про зниження тиску повітря в загальному коробі або в повітропроводах відносно заданого значення (крім котлів, які працюють під наддуванням);
про наявність факела на пальниках котла, обладнаних ЗЗП;
про наявність розпалювального факела ЗП;
про погасання факела в топці котла;
про спрацювання захистів, передбачених у п. 6.27 цих Правил.
6.30. Блокування і захист на зупинку котла і переведення його на понижене навантаження слід здійснювати за технічними умовами, погодженими з заводом - виготовлювачем котельної установки.
