Як уже
повідомлялося, нещодавно на
Тернопільщині відбувся
семінар-нарада з питань охорони
праці в системі агропромислового
комплексу України. На ньому серед
інших учасників з доповіддю «Про
заходи щодо зниження рівня
виробничого травматизму в
сільському господарстві» виступив
кандидат технічних наук, завідувач
кафедри охорони праці та
інженерної екології Національного
аграрного університету (Київ) О.
Войналович. З огляду на
актуальність порушених питань
подаємо скорочений варіант цієї
доповіді.
Зважаючи на велику кількість
нещасних випадків на виробництві,
зумовлених порушеннями
нормативно-правових актів з
охорони праці, наприкінці минулого
року Мінагрополітики отримало
доручення Прем’єр-міністра
України розробити невідкладні
комплексні заходи щодо запобігання
виробничому травматизму в АПК. Але
чи буде після цього відчутний
результат? Це запитання далеко не
риторичне, адже фахівці
профільного міністерства і без
того добре знають, який стан
охорони праці в галузі, час від часу
намічають відповідні заходи щодо
його покращання, але далі
паперотворчості справи не йдуть.
Взяти б хоча рішення колегії
Мінагрополітики від 06.12.2006 р. Цим
документом було передбачено
фінансування відповідних програм
поліпшення стану безпеки,
створення при управліннях
агропромислового розвитку
консультаційних пунктів з охорони
праці, здійснення конкретних
заходів щодо поглибленого вивчення
працеохоронних дисциплін у вищих
навчальних закладах аграрного
профілю, пришвидшення термінів
впровадження галузевої СУОП та
системи відстеження потенційних
небезпек в АПК, але…
На думку науковця, причина високого
рівня виробничого травматизму
криється в низькому рівні
загальної працеохоронної культури
нашого суспільства. В багатьох
наших співвітчизників повністю
атрофувалося розуміння того, що
життя людини та її здоров’я є
найбільшим набутком та цінністю
держави. Упродовж останніх півтора
десятиліть, коли всі помисли наших
співвітчизників були спрямовані
лише на те, як вижити в цей скрутний
час, люди стали менше перейматися
питаннями власної безпеки та
безпеки оточуючих. Що стосується
АПК, то тут ситуація ускладнилася
непродуманим реформуванням галузі.
Залишившись наодинці зі своїми
проблемами, сільгоспвиробники
змушені були більше думати про те,
як на добитій «до ручки» техніці, за
нестачі пально-мастильних
матеріалів та кваліфікованих
кадрів провести ту чи іншу
кампанію, знайти кошти для
придбання якісного посівного
матеріалу, мінеральних добрив,
гербіцидів, а не про відповідність
машин і механізмів вимогам безпеки,
забезпечення працюючих засобами
захисту тощо.
З огляду на ситуацію, яка на
сьогодні склалася на селі, вчений
визнав стан охорони праці в АПК
незадовільним. Для того, щоб
виправити становище, необхідне
втручання держави, резюмував О.
Войналович. Першим кроком у цій
благородній справі, за його
словами, повинно стати створення
при Мінагрополітики
науково-технічної комісії з
питань охорони праці, завданням
якої була б розробка науково
обгрунтованих пропозицій щодо
підвищення рівня безпеки в АПК,
адже сектору охорони праці,
пожежної безпеки та безпеки
дорожнього руху, чисельність
становить три особи, самотужки цю
справу не осилити, тим більше, що
тут потрібен, крім суто
практичного, ще й науковий підхід.
Оскільки стан безпеки в
агроформуваннях великою мірою
залежить від компетентності
спеціалістів сільського
господарства, то вищезгадана
комісія, на думку науковця, повинна
координувати діяльність вищих
навчальних закладів галузі щодо
вивчення в них нормативних
дисциплін працеохоронного
спрямування, методологічного
впровадження нових навчальних
програм з охорони праці та сучасних
методик викладання. Це робити конче
необхідно, оскільки упродовж
останнього часу у вищих аграрних
навчальних закладах почалося
витіснення з навчальної програми
працеохоронних дисциплін. І це в
той час, коли завданням вищої школи
є закладення у свідомості
майбутніх фахівців основ культури
охорони праці, оскільки нехтування
нею на виробництві, як ми знаємо,
часто призводить до сумних
наслідків.
Згідно з наказом Міністерства
освіти від 02.12.98 р. № 420 «Про
вдосконалення навчання з охорони
праці й безпеки життєдіяльності у
вищих закладах освіти України» у
вищих навчальних закладах, у тому
числі аграрних, мало б бути
запроваджено багатоступеневе
вивчення нормативних дисциплін,
таких як «Безпека
життєдіяльності», «Основи охорони
праці» та «Охорона праці у галузі».
До речі, визнання цих дисциплін
нормативними не випадкове —
протягом навчання у студентів
повинен скластися певний
працеохоронний світогляд, що дасть
їм можливість на виробництві не
лише зберегти своє життя та
здоров’я, а й навчити премудростям
охорони праці підлеглих. Такий
підхід повністю відповідає
державній політиці в галузі
охорони праці. Однак невдовзі після
того, як було введено в дію
вищезгаданий наказ, у аграрних
вищих навчальних закладах обсяги
викладання працеохоронних
дисциплін почали поступово
скорочуватися. Дійшло вже до того,
що питання охорони праці перестали
відображатися навіть у дипломних
роботах (проектах). Обгрунтовується
це здебільшого надто великим
інформаційним навантаженням на
студентів, через що, мовляв,
неможливо дотримуватись
нормативів викладання всіх
навчальних предметів. Але чому в
даному випадку цапом відпущення є
дисципліни з охорони праці?
Як бачимо, нормативні дисципліни з
охорони праці у вищих навчальних
закладах так само не захищені, як і
охорона праці на виробництві. І там,
і там ними нехтують.
Інтереси справи вимагають, щоб
дипломні роботи (проекти) містили
розділи з охорони праці. Це дало б
змогу студентам реалізувати набуті
теоретичні знання під час розробки
вимог безпеки у технологічних
процесах чи конструкційних
розробках, що будуть ними
проектуватися. Особливо важливим є
вивчення нормативних дисциплін з
охорони праці майбутніми
технологами
сільськогосподарського
виробництва. Справа в тому, що
практично всі сучасні технології з
виробництва сільськогосподарської
продукції в плані створення
здорових і безпечних умов праці
хліборобів є недосконалими. В той
же час саме вони є основою
дипломного проекту, а тому тут аж
ніяк не можна обійтися без
глибокого опрацювання питань,
пов’язаних з організацією
безпечного проведення робіт.
Дипломник має розробити вимоги
безпеки для виконаного ним проекту,
виходячи з наявних небезпечних
виробничих факторів. При цьому він
має отримати відповідні навички у
використанні чинних стандартів
безпеки, інших
нормативно-правових актів з
охорони праці. Розробка
студентами технічних засобів
безпеки допоможе їм глибше
усвідомити можливі наслідки
експлуатації спроектованих ними
пристроїв та механізмів. Крім того,
у дипломних роботах (проектах)
мають бути розроблені
бізнес-плани, в яких
прораховується сума коштів,
необхідних для здійснення заходів
з охорони праці, визначається
соціально-економічний ефект від
їх реалізації, окреслюються
джерела фінансування.
Відсутність чи недостатнє
відображення у дипломних роботах
(проектах) питань охорони праці має
означати, що випускник не
підготовлений як слід для роботи в
аграрному секторі за отриманою
спеціальністю. Така оцінка буде
справедливою, адже, вручаючи
майбутньому фахівцеві диплом, ми
повинні бути певні в тому, що він,
ставши посадовцем, зможе за
допомогою здобутих у вищому
навчальному закладі знань створити
для своїх підлеглих здорові та
безпечні умови праці.
Як на мене, то важко не погодитись з
точкою зору О. Войналовича стосовно
необхідності належного вивчення
студентами нормативних дисциплін з
охорони праці, оскільки надто
багато працівників села стає
жертвами невігластва та
некомпетентності у цих питаннях
колишніх випускників вищих та
середніх спеціальних навчальних
закладів, і в тому числі аграрних.
Хочеться сподіватися, що думка
вченого, який вболіває за якість
підготовки кадрів для села та долю
хліборобів, не залишить байдужими
тих, хто відповідно до своїх
службових обов’язків має
здійснювати контроль за
дотриманням у вищих навчальних
закладах, вимог
нормативно-правових актів з
охорони праці, зокрема чинного
Типового положення про порядок
проведення навчання і перевірки
знань з питань охорони праці,
наказу Міністерства освіти від
02.12.98 р. № 420 «Про вдосконалення
навчання з охорони праці й безпеки
життєдіяльності у вищих закладах
освіти України».
Василь СОПІЛЬНЯК
На знімку:
завідувач кафедри охорони праці та
інженерної екології
Національного аграрного
університету О. Войналович.
Фото автора
